Чи бажав я йому, щоби він дістався протилежного берега? Важко сказати. Він таки заслужив на смерть. Залишивши його живим і дозволивши йому втекти, слід було вважати себе співучасником усіх злочинів, які він здійснить у майбутньому. Я вже не кажу про те, що для нас самих це означало б у майбутньому небезпеку, бо цей чоловік неминуче захоче помститися.
Обоє хлопців стояли біля води і спостерігали за полоненим. Тоді Інчу Чуна наказав їм:
— Візьміть зброю і стріляйте йому в голову!
Тож хлопці пішли до місця, де дорослі воїни поскладали свої гвинтівки, і взяли собі по одній. Ці діти вже знали, як поводитися з такою зброєю. Вони стали на коліна на березі і цілилися в голову Раттлєра.
— Тільки не стріляйте, Бога ради, не стріляйте! — кричав той перелякано.
Хлопці тихо сказали щось одне одному. Вони ставилися до того, що відбувалося, як до спорту, і дозволили полоненому відплисти трохи далі. Вождь стояв мовчки. З його поведінки я зробив висновок: він знає, що вони вистрелять. Раптом вони своїми ще високими дитячими голосами підбадьорливо скрикнули і вистрелили. Кулі влучили, і Раттлєр миттєво зник під водою.
Індіанці не видали крику радості, як робили зазвичай, убивши ворога. Такий боягуз не був вартий того, щоби видавати на його честь бодай звук. Зневага індіанців була настільки великою, що вони навіть не подбали про тіло Раттлєра. Тому його труп понесло вниз по ріці, і ніхто навіть не подивився йому вслід.
Інчу Чуна підійшов до мене і запитав:
— Тепер мій юний друг задоволений мною?
— Так. Я дякую тобі!
— Ти не маєш за що дякувати. Навіть якби Інчу Чуна не знав про твоє бажання, то він все одно вчинив би саме так. Цей пес не був вартий геройської смерті в муках. Сьогодні ти побачив різницю між сміливими червоношкірими воїнами і білими боягузами. Блідолиці здатні до усіляких підлостей, але коли настає час продемонструвати сміливість, то вони виють від страху, ніби побиті пси.
— Вождь апачів не може забувати, що всюди є хоробрі і боягузи, як є добрі і злі люди!
— Ти маєш рацію, Інчу Чуна не хотів образити тебе. Але тоді жоден народ не може думати, що він кращий за інший лише тому, що має інакший колір шкіри.
Аби відвернути його від цієї слизької теми, я запитав:
— Щó тепер робитимуть апачі? Поховають Клекі-Петру?
— Так.
— Чи можемо ми з моїми друзями бути при цьому?
— Так. Якби ти сам не сказав про це, ми б запросили тебе. Коли ми пішли по коней, ти розмовляв із Клекі-Петрою. Що це була за розмова?
— Це була дуже серйозна і важлива розмова, як для нього, так і для мене. Коли ви пішли геть, ми сіли поряд. І незабаром з’ясували, що ми земляки. Тоді перейшли на рідну мову. Він багато пережив та перетерпів і розповів мені про це. Сказав і про те, як сильно любить вас і що його найбільшим бажанням є померти замість Віннету. Через кілька хвилин Великий Дух виконав це його бажання.
— Чому він хотів померти замість мене? — запитав Віннету, який підійшов до нас у цей момент.
— Бо він любив тебе, але була іще одна причина, про яку я, можливо, розповім згодом. Його смерть мала бути покутою.
— Коли він помирав у мене на руках, то сказав тобі щось незнайомою мені мовою.
— Це була наша з ним рідна мова.
— Він говорив про мене?
— Так. Він попросив мене бути вірним тобі.
— Бути вірним мені? Але ж ти мене ще не знав!
— Знав, бо я побачив тебе, а він розповів мені про тебе.
— І щó ти відповів йому?
— Я пообіцяв виконати його прохання.
— Це було його останнє у житті бажання. Ти став його спадкоємцем. Ти присягнув йому бути мені вірним і оберігав мене, стеріг і рятував — навіть тоді, коли я вважав тебе своїм ворогом. Удар мого ножа убив би кожного, але твоє сильне тіло витримало це. Я завинив перед тобою. Будь моїм другом!
— Я давно ним став.
— Моїм братом!
— З радістю.
— Ми закріпимо цю клятву на труні того, хто передав мою душу в твої руки! Благородний блідолиций покинув нас, але дав замість себе іншого, не менш благородного білого брата. Моя кров буде твоєю, а твоя — моєю! Я вип’ю твоєї крові, а ти — моєї. Мій батько Інчу Чуна, великий вождь апачів, дозволить мені це!
І вождь подав мені руку.
— Інчу Чуна дозволяє, — щиро сказав він. — Ви будете не лише братами, але й однією людиною, одним воїном із двома тілами. Хуґ!