— Слухайте, слухайте уважно, сини і доньки апачів! Я розповім вам те, що показав мені Великий Дух Маніту. Інчу Чуна і Віннету, вожді апачів, а разом з ними і Вбивча Рука, наш білий вождь, їдуть геть зі своїми червоними й білими воїнами, щоби супроводжувати юну доньку нашого племені Ншо-чі до житла блідолицих. Добрий Маніту готовий захищати їх. З ними трапляться різні пригоди, але вони без втрат повернуться до нас цілими і здоровими. Ншо-чі, яка залишиться серед блідолицих на довший час, також щасливо повернеться додому, і тільки одного з них ми ніколи більше не побачимо.
Він зупинився і опустив голову, щоб продемонструвати свій сум із цього приводу.
— Уфф, уфф, уфф! — вигукнули червоношкірі, засмучені і зацікавлені, але ніхто не наважився запитати, кого ж він має на увазі.
Оскільки шаман довший час був зігнутий, мій друг Сем Гоукенс урешті не витримав.
— Хто це має не повернутися? — запитав він. — Нехай шаман скаже нам!
І той, до кого звернувся Сем, махнув на нього рукою, витримав ще одну тривалу паузу, а потім підняв голову і подивився на мене.
— Було б краще не питати про це, — вигукнув він. — Я не хотів називати імені. Але Сем Гоукенс, цей допитливий блідолиций, змусив мене. Вбивча Рука не повернеться до нас більше ніколи! Незабаром його спіткає смерть. Усі, кому я обіцяв щасливе повернення додому, нехай стережуться і тримаються не надто близько від Убивчої Руки, якщо не хочуть і самі піти з життя. Поряд із ним вони в небезпеці, а вже трохи оддалік їм нічого не загрожує. Так сказав Великий Дух. Хуґ!
Після цих слів він повернувся назад до воза. А червоношкірі ніяково дивилися на мене і знаками показували, що їм страшенно прикро. Відтепер я був для них чужаком, якого слід було уникати.
— Що таке сказав цей чоловік? — запитав Сем. — Ви маєте померти? Нікому, крім цієї баранячої голови, таке і на думку не спаде! Ця маячня могла народитися тільки в його затуманеній голові. І як він тільки додумався до такого?
— Ви краще запитайте, яку мету він переслідує, — відповів я. — Він просто боїться, що я вчитиму вождів або й ціле плем’я. Тому скористався нагодою запобігти цьому.
— Може, мені піти і дати йому кілька ляпасів, сер?
— Не робіть дурниць, Семе! Ця справа не варта того.
Інчу Чуна, Віннету і Ншо-чі, почувши передбачення шамана, вражено перезирнулися. З цього тяжко було зрозуміти, чи вірять вони у правдивість пророцтва. В усякому разі вони знали, яке враження це справить на їхніх підлеглих. З нами мали їхати тридцять воїнів. Якщо всі вони вважатимуть, що мене слід уникати, то це неминуче призведе до ускладнень. Але шаман уже висловив своє пророцтво, і нічого в ньому змінити не вдасться. Тож запобігти майбутнім проблемам могло тільки одне — те, що вождь і його родина стануть на мій бік, як вони і зробили. Батько з сином взяли мене за руки, а Інчу Чуна якомога голосніше сказав:
— Нехай мої брати і сестри послухають мої слова! Наш шаман має дар зазирати у майбутнє і часто те, що він говорить, справджується. Але ми пересвідчилися і в тому, що іноді він помиляється. У час великої посухи він обіцяв накликати дощ, але дощу так і не було. Перед нашим останнім походом на команчів він передбачав, що ми повернемося з великою здобиччю. Але хоч ми й перемогли, та отримали тільки кілька старих коней і три зламані рушниці. Позаминулої осені він велів нам піти до вод ріки Тоялі, щоб уполювати багато бізонів. Ми так і зробили. Але привезли так мало м’яса, що зимою мало не почався голод. Інчу Чуна міг би навести вам ще чимало прикладів, які доводять, що око нашого шамана іноді буває темним. Тож цілком можливо, що й зараз він помиляється щодо нашого брата Вбивчої Руки. Вождь апачів вважатиме, що шаман не казав своїх слів, і заохочує своїх братів і сестер зробити те саме. А потім побачимо, чия правда!
Тут наперед виступив Сем Гоукенс і крикнув:
— Ні, ми не будемо чекати. Нам не потрібно чекати, бо існує спосіб відразу довідатися, чи шаман сказав правду.
— Який спосіб має на увазі мій білий брат? — запитав вождь.
— Я розкажу вам. Не лише червоношкірі мають своїх шаманів, але й білі також. Я, Сем Гоукенс, — найвідоміший із білих шаманів, які вміють пророкувати майбутнє.
— Уфф, уфф! — здивовано вигукнули апачі.
— Так, ви здивовані! Досі ви вважали мене звичайним вестменом, бо не знаєте мене. Але ви ще пізнаєте мене краще, качка б мене копнула! Нехай кілька моїх червоношкірих братів візьмуть свої томагавки і вириють у землі глибоку яму.