— Це добре, що мій брат Віннету дійшов такого висновку. Це дуже правильний висновок. Тривалості життя одного вождя не вистачить, а наступника він може не знайти. Але навіть якби такий наступник знайшовся, то війна червоношкірих із білими закінчиться для вас трагічно.
— Віннету знає. Це тільки прискорить наш кінець. І навіть якби ми вийшли переможцями з усіх воєн, блідолицих усе одно настільки більше, що вони могли б посилати проти нас все нові і нові війська, а ми не мали б як поповнити свої втрати. Тож наші перемоги закінчаться для нас так само сумно, як і поразки. Так сказав я собі, коли сидів уночі поряд зі своїми мерцями, і так вирішив відмовитися від свого наміру. Я постановив обмежитися тим, аби схопити вбивцю і помститися всім тим, хто допоміг йому і прийшов із ним, аби напасти на нас. Але й від цього мій брат Чарлі відмовив мене. Моя помста буде полягати тільки в тому, що я впіймаю і покараю Сантера. А кайова ми відпустимо.
— Твої слова спонукають мене знову пишатися нашою дружбою. Я ніколи цього не забуду. Ми обоє переконані, що кайова таки прийдуть. Тепер ідеться лише про те, щоби довідатися момент цього їхнього приходу.
— Вони прийдуть сюди сьогодні, — сказав Віннету настільки впевнено, ніби йшлося про доконаний факт.
— Чому ти так у цьому впевнений? — запитав я.
— Я роблю висновки з того, що ти розповів мені про вашу останню поїздку. Кайова лише вдали, ніби пішли назад, до свого пуебло, але насправді хотіли заманити вас сюди. Вони поїхали в обхід, бо інакше з’явилися б іще вчора. Ще дещо затримало їх.
— Щó саме?
— Сем Гоукенс. Вони не взяли його зі собою сюди, а переправили до свого селища. Для цього потрібно було дочекатися відповідної нагоди. А разом із Семом вони відправили й гінця, який повідомить про напад на нас.
— Тобто ти вважаєш, що на нас підуть усі мешканці селища кайова?
— Так, ті вороги, з якими ви мали справу біля русла висохлої ріки, хотіли заманити вас за собою, але оскільки вони збиралися сюди, то вже не залишилося часу на вас. Тож вони точно послали гінця до своїх, аби ті підтягнулися з пуебло. І з цим посланцем передали також Сема Гоукенса. Потім кайова збочили зі свого шляху і рушили до Наґґет-Ціль. Але ви не мали зауважити цього. Тому вони рушили шляхом, на якому не видно буде слідів. Таких ділянок є небагато. Вони здебільшого розташовані не по дорозі, і їх треба спеціально шукати. Це також означає додаткову втрату часу. Тому кайова й не встигли приїхати сюди вчора. Вони й зараз ще не приїхали, але точно прибудуть сьогодні.
— Звідки ти знаєш, що вони ще не тут?
У відповідь він вказав на найближче гірське пасмо. Посеред лісу, яким воно було вкрите, височіло одне-єдине дерево. Це була найвища точка гори Наґґет, і той, хто сидів на горі і мав гострий зір, міг бачити далеко довкола.
— Віннету послав туди воїна, який має стежити і помітить появу кайова, бо в нього соколине око. Щойно він побачить їх, то спуститься донизу, щоби повідомити мені про це.
— Це чудово, і ти думаєш, що вони прибудуть ще сьогодні?
— Так, бо якщо вони хочуть напасти на нас тут, то їм не можна зволікати.
— Але кайова не збиралися йти аж до гори Наґґет, а хотіли влаштувати засідку поблизу, щоби напасти на вас, коли ви будете повертатися додому.
— І це, можливо, вдалося б їм, якби ти не підслухав цю розмову. Але оскільки я знаю про це, то із засідкою нічого не вийде, і їм доведеться прийти сюди. Я б повертався додому у південному напрямку, і вони саме там мали б улаштувати засідку. Але тепер я вдам, ніби вирушаю на північ, і таким чином поведу їх за собою.
— Але чому ти думаєш, що вони підуть за тобою?
— Підуть. Вони так чи інак мусять вислати шпигуна, щоби довідатися, чи ми ще тут. І цього шпигуна ми відпустимо назад, не хапаючи його. Це для нього я віддав наказ сідлати коней. У нас їх приблизно тридцять. Навіть на камені шпигун мусить побачити їхні сліди і простежити напрямок. Звідси ми підемо до ущелини, де й влаштуємо засідку. Він не поїде за нами аж туди, а лише простежить наші сліди на короткому відрізку шляху: пересвідчившись, що нас уже немає, він помчить чимдуж назад, аби повідомити своїх, що ми поїхали на північ, а не на південь. Мій брат згоден зі мною?