— Гаразд, я піду спати, але перед тим скажіть мені, на якому коні ви поїдете?
— На якому коні? Ні на якому.
— А на чому ж?
— Що за питання? Невже ви думаєте, що я сяду на крокодила чи на якогось птаха? Звичайно, поїду на своєму мулові, на моїй новенькій Мері!
— Я би цього не робив.
— Чому?
— Ви ще занадто мало його знаєте.
— Зате він мене добре знає. Ця скотина навіть відчуває до мене неабияку повагу, качка б мене копнула!
— Але під час такої розвідницької операції, яку ми плануємо завтра, треба бути дуже обережними і все продумати заздалегідь. Кінь, у якому вершник не впевнений, може все зіпсувати.
— Справді? Та ви що? — засміявся він.
— Так, — відповів я затято. — Я знаю, що вершник може поплатитися життям, якщо кінь невчасно форкне.
— Он що ви знаєте! Розумний хлопчик, нічого не скажеш! Теж, мабуть, десь підчитали, сер?
— Так.
— Так я і думав! Читати такі книги, мабуть, надзвичайно цікаво. Якби я сам не був вестменом, то обов’язково переселився б кудись східніше і сидів би собі там та читав ось такі історії про індіанців. Думаю, що за таким заняттям можна обрости сальцем, хоча ведмежі лапи матимеш перед собою лише на папері. Мені цікаво, чи добрі люди, які пишуть щось таке, самі хоч раз перетнули Міссісіпі!
— Більшість із них, мабуть, так.
— Не вірю. І в мене є вагомі причини для сумнівів.
— І які ж?
— Я вам скажу, сер. Рука, яка довший час тримала вуздечку коня, орудувала рушницею і ножем, кидала ласо, уже не пристосована для того, щоби виводити закарлючки на папері. Той, хто став справжнім вестменом, точно розівчився писати, а той, хто так і не став, краще нехай залишить цю справу задля писання про речі, у яких нічого не тямить.
— Гм! Але ж для того, щоби написати книгу про Захід, не обов’язково бути там так довго, аж доки на руці не залишиться пальців.
— Неправда, сер! Я ж вам сказав, що лише справжній вестмен може писати правду. Але саме в такого чоловіка ніколи не дійдуть до цього руки.
— Чому?
— Бо йому не спаде на думку покинути Дикий Захід, а там немає чорнильниць. Прерія схожа на озеро. Того, хто покохав її, вона вже не відпустить. Усі ці писальники книг не знають Дикого Заходу, бо якби вони його пізнали, то ніколи б звідси не поїхали тільки для того, щоби вимастити чорнилом кількасот сторінок паперу. Така моя думка, і я переконаний, що вона правильна.
— Неправда. Наприклад, я знаю одного, кому подобається Дикий Захід і хто хоче стати справжнім мисливцем. Але свого часу він повернеться додому, щоби писати про Дикий Захід.
— Справді? І хто це такий? — запитав він і глянув на мене з цікавістю.
— Можете самі здогадатися.
— Здогадатися? Я? Та невже ви маєте на увазі себе самого?
— Так.
— Чорт забирай! То ви хочете стати одним із нікчемних книгописів?
— Можливо.
— Дуже вас прошу, киньте навіть думати про це, сер! Це приведе вас тільки до фатального кінця, і ні до чого більше, повірте мені.
— Сумніваюся.
— А я переконаний. Можу навіть поклястися, — завзято крикнув він. — Ви маєте хоча б приблизне уявлення про життя, яке чекає на вас?
— Звичайно ж. Я подорожуватиму, щоби пізнати інші країни і народи, а потім знову повертатимуся додому, щоби спокійно записати побачене й почуте.
— Але навіщо, скажіть мені на милість?
— Аби навчити чогось корисного своїх читачів, а собі, при нагоді, заробити трохи грошей.
— Це ж треба! Навчити читачів! І заробити грошей! Сер, ви збожеволіли, качка б мене копнула! Ваші читачі нічóго від вас не навчаться, бо ви самі нічóго не знаєте. Як може такий ґрінгорн, як ви, дорослий і повноцінний ґрінгорн, стати вчителем своїх читачів! Запевняю вас, що ви не знайдете жодного читача, ні єдиного! І скажіть мені ще, будь ласка, чому саме ви повинні стати вчителем? Невже школярська братія у цілому світі недостатньо велика? І треба її ще збільшити?
— Послухайте, Семе, бути вчителем — це надзвичайно важлива, просто свята справа!
— Навіть нічого не кажіть! Вестмен — це набагато важливіше, у тисячі разів важливіше! Я знаю, про що говорю, бо я один із них, а ви щойно прибули сюди. Тож я забороняю вам ставати вчителем своїх читачів! І то цілком серйозно. Та ще й заробляти на цьому гроші! Що за дурнувата ідея! Скільки коштує така книга, яку ви збираєтеся написати?