— Так, але тільки одного.
— Це не занадто мало?
— Ні, бо на цього одного можна покластися. Його звати Сем Гоукенс, качка б мене копнула, і він їсть польових мишей. Можливо, ви знайомі з цим чоловіком, сер?
— Так, — кивнув я. — Якщо він візьметься до цієї справи, то можна більше не турбуватися. Апачам не вдасться його упіймати.
— Упіймати не вдасться, але побачити можуть.
— Що? Вони повинні побачити вас?
— Саме так, — завзято підтвердив Сем.
— Але ж тоді вони схоплять або й уб’ють вас! — висловив я свої побоювання.
Та хитрий мисливець тільки усміхнувся.
— В жодному разі. Для цього вони надто розумні. Я влаштую все так, що вони просто змушені будуть мене побачити. І якщо я буду спокійнісінько прогулюватися собі просто в них на очах, то вони вважатимуть, що ми почуваємося у повній безпеці. І нічого мені не зроблять, щоби ви не запідозрили небезпеки, якщо я не повернуся до табору. Вони вважатимуть, що згодом ще встигнуть мене схопити.
— Але, Семе, хіба не може трапитися так, що вони вас побачать, а ви їх ні?
— Сер, — жартівливо обурився він. — Якщо ви даєте мені такого ляпаса, то це кінець нашої дружби! Я їх не побачу! Оченята Сема Гоукенса, може, й невеличкі, зате пильні. Апачі точно не приїдуть великим натовпом, а вишлють наперед розвідника. Але й той від мене не втече, бо я стану в такому місці, де точно зауважу його. Знаєте, бувають такі ділянки, де навіть найдосвідченіший провідник не годен сховатися і змушений вийти на відкриту місцевість. Саме такі місця і треба обирати, коли хочеш вистежити розвідника. Коли я засічу їх, то скажу вам, але ви поводьтеся так, ніби нічого не трапилося.
— Але ж тоді вони побачать кайова і повідомлять про все вождеві!
— Кого вони побачать? Кайова? Слухайте, ви, ґрінгорн і вартий поваги юначе, невже вважаєте, що мозок Сема Гоукенса складається з вати чи туалетного паперу? Я вже якось подбаю про те, щоби вони не зауважили кайова, а також їхніх слідів. Зрозуміло? Наші любі друзі кайова сховаються, щоби з’явитися у відповідний момент. Розвідники апачів зможуть побачити лише тих людей, які були в таборі на момент, коли сюди приходив Віннету зі своїм батьком.
— Ну, це вже інша річ!
— Справді? Розвідники апачів можуть блукати довкола нашого табору, скільки заманеться. Але вони мають переконатися, що ми не чекаємо нічого поганого. Коли вони підуть геть, то я прокрадуся за ними слідом, аби подивитися, як сюди наближатиметься основна група. А вона прибуде не вдень, а вночі і надійде до нашого табору здалека, щоби застати нас зненацька.
— І захопити в полон або навіть убити, принаймні частину з нас!
— Слухайте, сер! — засміявся Сем. — Мені вас шкода! Ви така освічена людина, а не знаєте, що потрібно тікати, аби тебе не спіймали! Це сьогодні відомо кожному зайцеві, навіть крихітним комахам, які стрибають на відстань, що у шістсот разів більша за довжину їхнього тіла. А ви, ви цього не знаєте! Хіба це не написано в тих численних книгах, які ви читали?
— Ні, бо хоробрий вестмен не повинен стрибати так високо, як ота комаха. Але облишмо ці жарти! То ви вважаєте, що ми повинні надійно заховатися?
— Так, ми розпалимо вогнище у таборі, щоб апачі бачили нас якомога чіткіше. І поки вогнище горітиме, вони точно триматимуться подалі. А поки воно догоратиме, ми зберемося і тихенько, щойно стемніє, втечемо геть, а на наше місце згодом прийдуть кайова. Коли апачі кинуться на наш табір — там нікого не буде! Вони здивуються і знову розведуть вогонь, аби побачити нас. І тут ми побачимо їх так само чітко, як перед тим вони нас, і все буде достоту навпаки: нападатимуть на них, а не на нас. Вони перелякаються! Запевняю вас, про цю витівку ще довго розповідатимуть легенди. Та ще й казатимуть: «Це Сем Гоукенс вигадав такий план», качка б мене копнула!
— Так, було б чудово, якби все відбулося саме так, як кажете, і без жодних несподіванок.
— Не тривожтеся, все буде як слід. Я зумію подбати про це.
— А потім? — питав я далі. — Ми потай випустимо апачів?
— Принаймні Інчу Чуна і Віннету.
— А решту?
— Скількох зможемо — щоби не видати себе.
— А що станеться з іншими?
— Нічого поганого, сер. Можу вас запевнити. У перший момент кайова дбатимуть не так про полонених, як про втікачів і намагатимуться їх наздогнати. Але якщо вони раптом стануть кровожерними, то Сем Гоукенс нікуди не дінеться, він буде тут. А взагалі не варто сушити собі голову тим, що трапиться далі. Принаймні ви можете знайти для своєї голови краще заняття. Насамперед ми повинні знайти місце, яке найбільше придатне для виконання нашого плану. Візьмуся до цього завтра вранці. Говорили ми сьогодні аж задосить. Від завтрашнього дня починаємо діяти.