— Саме це ніяк не поміщається в моїй голові! Він справді вигадав це спеціально для вас, тільки для вас. Сподіваємося, що його каное попливе не так, як він ним стернує. Увага, вони йдуть!
Індіанці поволі наближалися. Їх було не двісті, бо частина залишилася біля полонених апачів. Танґуа провів їх повз нас до місця, де мав відбутися поєдинок. Там вони стали колом, зайнявши три чверті поля. Ще одну чверть залишили для нас, білих. Ми теж стали на місця. Тоді вождь махнув рукою. З рядів червоношкірих вийшов воїн зі справді геркулесівською статурою і відклав убік усю зброю, крім ножа. Він оголив торс. Кожен, хто бачив тепер його м’язи, почував страх і непевність. Вождь завів його в коло і тоном переможця оголосив:
— Перед вами Ніж-Блискавка, найсильніший воїн кайова, чий ніж заколює будь-якого ворога! Від його ножа вороги падають додолу, як від удару блискавки. Він битиметься з блідолицим Убивчою Рукою.
— Диявол! — прошепотів мені Сем. — Це справжній Голіаф! Його називають Ніж-Блискавка. І це говорить само за себе. Чуєте, любий сер, вам кінець!
— Дурниці!
— Дурниці? Не переоцінюйте себе! Існує тільки один спосіб перемогти цього хлопця. Не дайте втягнути себе у тривалий поєдинок, намагайтеся закінчити все якомога швидше. Інакше він вимотає вас, і вам кінець! Який у вас пульс?
Він схопив мене за зап’ястя і перевірив. Потім вдоволено кивнув.
— Дякувати Богу, не більше ніж сімдесят ударів, тобто нормально. Ви не збуджений? Вам не страшно?
— Тільки цього мені бракувало! Збудження і страх у ситуації, коли твоє життя залежить від незворушності й непохитності! Ім’я цього червоношкірого таке ж промовисте, як і його постава. Вождь зробив мені пропозицію битися ножем за апачів тільки тому, що має цього воїна — найсильнішого у війську, якого ще ніхто не переміг у такому поєдинку. Побачимо, чи справді він такий непереможний.
Протягом цієї розмови пошепки я також оголив торс. Про це не йшлося в умовах поєдинку, але я не хотів викликати навіть найменшої підозри в тому, що можу ховати в одязі якийсь захист від ножа. Флінт і револьвер я віддав Семові. Потім став у центр кола. Серце старого доброго Гоукенса калатало. Але я не почував жодної тривоги. Спокій — перша передумова успішного виходу з будь-якої небезпечної ситуації.
Тепер ручкою томагавка на піску намалювали доволі велику вісімку, і вождь запросив нас зайняти свої місця. Ніж-Блискавка подивився на мене зневажливо і сказав ламаною англійською:
— Тіло блідолицього труситься від страху. Невже цей слабак наважиться стати в коло на піску?
Не встиг він договорити, як я став у південніше розташоване коло. Це був вдалий маневр. Завдяки цьому я отримав місце, на якому сонце світило мені в спину, а от моєму суперникові воно сліпило очі. Це можна було б назвати хитрістю. Однак він знущався з мене і збрехав, що моє тіло труситься від страху. Ось і отримав по заслузі. Тут не було місця для співчуття. Необхідність убити людину — це жахливо, але найменший порух співчуття коштуватиме мені життя, тому я твердо вирішив заколоти цього Самсона. Я зберігав спокій, попри могутню статуру та промовисте ім’я свого суперника, бо не мав підстав уважати себе поганим фехтувальником, хоча з ножем бився вперше в житті.
— Він справді наважився на це! — продовжував глумитися червоношкірий. — Мій ніж з’їсть його. Маніту віддає його мені, бо забрав у нього розум.
Такі промови характерні для індіанців. Мене би вважали боягузом, якби я промовчав. Тому я відповів:
— Ти б’єшся язиком, а я стою тут із ножем. Займи своє місце, якщо не боїшся!
Тут він різко скочив у своє коло вісімки і розлючено крикнув:
— Боюся? Ніж-Блискавка повинен боятися? Ви чули це, воїни кайова? Ніж-Блискавка вб’є цього блідолицього пса першим же ударом!
— Це мій перший удар коштуватиме тобі життя. Замовкни нарешті! Тебе мали би назвати не Ніж-Блискавка, а Довгий Язик.
— Довгий Язик, Довгий Язик, — голосно повторив кайова. — Ви чуєте це, брати мої? Цей смердючий койот наважився обізвати Ножа-Блискавку! Нехай хижі птахи з’їдять твої нутрощі!
Ця погроза була необережною, навіть дурною з його боку, бо так він зрадив себе і підказав мені, який саме перший удар збирається зробити. Мої нутрощі! Тож треба було сподіватися не удару в серце, а удару знизу, щоби розпороти мені живіт!