— Зробімо його своїм товаришем, — всміхнувся Стоун.
— Товаришем? Щó ти маєш на увазі?
— Він уже не раз довів, що більше не є ґрінгорном і вже не є учнем. Ми зробимо його своїм товаришем, а згодом він стане майстром.
— Більше не є ґрінгорном? Зробити його товаришем? Якщо ти вже справді хочеш щось сказати, то не городи дурниць! Цей хлопець справжнісінький ґрінгорн, просто абсолютний, інакше він ніколи б не наважився битися з таким індіанцем. Але найбільш легковажним людям часто щастить, а найтупіші селяни іноді вирощують найбільшу картоплю. Таким є й він: дурний, легковажний і ґрінгорн! Тим, що він досі живий, він має завдячувати лише своєму везінню. Качка б мене копнула. Коли бій почався, у мене зупинилося серце. Я не міг перевести подих, а всі мої думки були про складання заповіту ґрінгорна. А потім один кидок, удар — і червоношкірий упав додолу! І ми досягнули того, чого прагнули, — звільнення апачів!
— А от у цьому ви помиляєтеся, — вставив я, не ображаючись на його манеру говорити про мене.
— Я? Помиляюся? Чому?
— Коли вождь давав нам обіцянки, він мовчки зробив кілька застережень і тепер збирається дотримуватися свого рішення.
— Так я й думав, що він ще щось вигадає. І що він каже тепер?
Я повторив йому слова Танґуа. Сем був такий обурений цими словами, що відразу пішов до вождя, щоби поговорити з ним. А я використав цей час для того, щоб помитися, поміняти одяг і забрати свою зброю.
Однією ногою в могилі
Кайова були переконані, що Ніж-Блискавка мене переможе. Несподіваний результат битви розчарував їх, але водночас і сповнив ненависті. Вони залюбки напали б на нас. Але не мали права, бо було домовлено, що друзі переможеного не мститимуться за нього переможцеві. І це вже неможливо було змінити. Але кайова шукали нову причину для свого ворожого ставлення до нас. Їм здавалося, що для цього у них достатньо часу, бо ми нікуди від них не втечемо. Тож вони наразі стримали свої почуття і взялися обрядити покійника. Вождь допомагав їм, і Сем Гоукенс ніяк не міг змусити його відірватися на розмову про інше. Сем повернувся вкрай розлючений і повідомив нам про невдачу.
— Цей чоловік справді не збирається дотримувати слова. Він хоче заморити полонених голодом. І це він називає «не вбивати»! Але ми, качка б мене копнула, ще покажемо йому, що до чого!
— Якщо він нам не покаже, — зауважив я. — Важко охороняти інших, коли сам потребуєш захисту.
— Мені здається, чи це справді так: ви, сер, боїтеся цього червоношкірого?
— Зовсім ні! Ви чудово знаєте, що я боюся його не більше, ніж ви, — відповів я.
— З однією різницею! А саме — там, де я був би обережним, ви кидаєтеся вперед, ніби бик на червоне. А там, де потрібна справжня сміливість, ви починаєте вагатися. Це типова поведінка ґрінгорна. Зрештою, що думаєте про теперішню ситуацію?
— Про що саме?
— Про поєдинок на ножах, який ви виграли.
— Я думав, ви будете мною задоволені.
— Я не про це. А про можливі докори.
— Докори? Хто дорікатиме мені? Невже ви?
— Боже мій, як вам важко все розтлумачувати! Скажіть прямо, сер: там, на батьківщині, вас колись звинувачували у вбивстві?
— Не думаю. У кожному разі мені нічого про це не відомо, — відповів я на це дивне питання.
— Тож ви нікого не вбивали?
— Ні.
— Тоді сьогодні ви вперше вправлялися у завдаванні смертельного удару. Як після цього почуваєтеся? Ось що я хотів дізнатися.
— Гм. Це не надто приємне відчуття, мушу визнати. Мабуть, мені буде непросто знову позбавити якусь людину життя. У мене всередині здіймається щось, схоже на муки сумління.
— І не думайте навіювати собі таких дурниць! Тут щодня може виникнути необхідність вбити людину, щоби вберегти власне життя. У такому разі немає іншого виходу… О, небо! Ось знову трапився такий випадок! — перебив він сам себе. — Здається, апачі вже повернулися! Зараз тут буде море крові. Готуйтеся до бою, мсьє!
Від місця, де тримали полонених, долетів голосний крик «Гііііііііііііііііііі» — бойовий клич мескалеро. Інчу Чуна і Віннету повернулися раніше, ніж цього сподівалися. Вони напали на табір кайова. Перелякані кайова заклякли на місці. А потім Танґуа вигукнув:
— На наших братів напали вороги! Біжімо їм на допомогу!
Він збирався рушити до табору, але дорогу йому заступив Сем Гоукенс.
— Нікуди не йдіть. Залишайтеся тут, бо ми також уже оточені! Невже ви вважаєте апачів цілком дурними? Вони не нападатимуть тільки на охоронців, не знаючи, де всі інші. Ще мить, і…