Всі присутні погодилися з ним.
— Чудово, — провадив далі старший із друзів Лянґе. — Треба підготуватися до нападу так, щоб вони, кинувшись на нас, обернулися з мисливців на дичину. Може, у когось є план?
Всі подивилися на Вірну Смерть. Він був досвідчений вестмен і краще за інших знав, що робити в такій небезпечній ситуації. Читаючи в очах чоловіків мовчазний заклик до дії і напружене очікування, Вірна Смерть, як завжди, скривився, кивнув головою, немов погоджуючись із самим собою, і сказав:
— Ну що ж, коли інші мовчать, я скажу кілька слів. Слід взяти до уваги, що вони прийдуть сюди тільки після того, як містер Лянґе ляже спати. Задні двері будинку замикаються на засув?
— Ні, на замок, як і всі інші двері в будинку.
— От і чудово. Без сумніву, вони вже все розвідали і запаслися підробленими ключами. Тільки дурень не зробить цього. У їхній зграї достатньо слюсарів чи бодай тих, хто майстерно володіє відмичкою. Тому слід сподіватися, що вони потихеньку проберуться всередину, і приготуватися до прийому гостей.
— Ми зустрінемо їх пострілами з рушниць! Як тільки вони з’являться, ми почнемо стріляти.
— Ми — в них, а вони — в нас. Щойно ми випалимо, вони за спалахами збагнуть, де ми сховалися. Тому стріляти не можна, краще заманити їх у пастку, не наражаючись на небезпеку.
— Але як ми можемо зловити їх?
— Дуже просто. Ми причаїмося в будинку і дозволимо їм увійти. Коли вони проникнуть у спальню, ми зачинимо двері. Кілька людей вартуватимуть біля дверей, інші стануть біля вікна з двору. Вони не зможуть вийти з дому, і їм доведеться здатися без бою.
Найстаріший із сусідів заперечно похитав головою. Він наполегливо пропонував перестріляти всіх лиходіїв. У відповідь Вірна Смерть примружив одне око і так скривився, що за інших обставин усі попадали б від сміху. Але в той момент ніхто і не посміхнувся.
— Як розуміти вашу міну, сер? — запитав Лянґе. — Ви не згодні?
— Зовсім ні, містере Лянґе. Пропозиція вашого друга непогана, і її легко здійснити, однак мені здається, що події розвиватимуться трохи по-іншому. Куклукскланівці не такі дурні, щоб поводитися так, як нам хочеться. Невже ви справді сподіваєтеся, що вони увійдуть усі разом і вишикуються проти наших рушниць? Я впевнений, що вони тихенько відчинять задні двері і пошлють двох, щонайбільше трьох, розвідати що і як. Цих ми, звичайно, спокійно застрелимо. Але інші підуть і повернуться з підмогою, щоб за всяку ціну покінчити з нами. Тому ми й не зробимо так, як ви пропонуєте. Нам треба впустити їх усіх у будинок і переловити. Тільки так ми убезпечимо себе від нападу і доб’ємося свого без кровопролиття. Ми — християни і хочемо боронитися від цих людей, але з якомога меншими втратами. Якщо ж ви неодмінно бажаєте перебити їх, як скажених собак, беріться до справи без нас. Ми не хочемо брати участі в бійні і йдемо геть, щоб знайти інше місце для ночівлі і не згадувати потім про цю ніч зі здриганням і докорами сумління.
Відверті слова вестмена справили потрібне враження. Всі закивали головами на знак згоди, а старий сказав:
— Ви переконали мене. Мені здавалося, що безжальний прийом раз і назавжди випровадить їх із Ла-Ґранж. Але я не подумав про відповідальність за пролиту кров. І я готовий погодитися з вашим планом, якщо наведете докази, що його вдасться здійснити.
— Будь-який, навіть найретельніше продуманий план може провалитися. Вдасться чи ні — залежить тільки від нас. Треба постаратися, щоб вдалося. Ми вчинимо мудро, благородно і великодушно, якщо впустимо їх у дім, заманимо в пастку і захопимо живцем. Зважте на те, що ку-клукс-клан буде мстити за смерть своїх людей. З усіх боків приїде підкріплення, і вони не відступляться від вас, поки всіх не переріжуть. Тому прошу вас прийняти мій план, все одно нічого кращого ви поки що не запропонували і, думаю, не запропонуєте. Щоб убезпечити нас від випадковостей, я зараз обійду будинок зовні. Хтозна, а раптом побачу таке, що потім нам знадобиться.
— Може, не варто виходити з дому, сер? — запитав Лянґе. — Ви самі сказали, що вони виставили вартового. І якщо він вас помітить, усе пропало.
— Він мене помітить? — засміявся Вірна Смерть. — От не думав, що про мене коли-небудь скажуть, що я нездатний непомітно підкрастися до вартового або піти в розвідку. Не смішіть мене, містере Лянґе. Краще намалюйте мені план будинку і розкажіть, що й де розташоване, та відчиніть мені задні двері й чекайте за порогом, зачинившись, поки не повернуся. Я не буду стукати у двері, а шкребтиму пальцями. На стукіт нікому не відчиняйте.