Промову захисника також зустріли вигуками «ура». Він поклонився так гордо, ніби йому плескав увесь світ.
Знову взяв слово голова. Він, виявляється, навмисне не запитав імен обвинувачених, бо був упевнений, що ті спробують ввести його в оману. Тому він пропонує скласти один-єдиний документ про страту з таким формулюванням: «Було повішено дев’ятнадцять членів ку-клукс-клану. Винні в цьому вони самі». Звичайно, він згоден із зауваженням захисника: ми маємо справу з нездійсненим наміром. Саме в цьому руслі й буде вестися судовий розгляд, проте слід пам’ятати, що їхні злочинні задуми так і залишилися задумами тільки завдяки втручанню двох присутніх у залі джентльменів. Наміри теж бувають доволі небезпечними, і за це винні мають бути покарані. У голови немає ні часу, ні бажання зволікати з ухваленням рішення, нескінченно зважувати докази прокурора й захисника. І взагалі, не варто приділяти так багато уваги зграї, яка, попри склад у кількості дев’ятнадцятьох осіб і цілий арсенал зброї, дозволяє взяти себе в полон всього лише двом сміливцям. Його, шерифа, звинуватили в таємному сприянні ку-клукс-клану, і він хоче зняти з себе усякі підозри та докладе всіх зусиль, щоб звинувачені були покарані, зганьблені й більше ніколи не сміли з’являтися в Ла-Ґранж. І він запитує присяжних, чи винні підсудні в тому, що мали намір вбити, пограбувати, скалічити та вчинити підпал? Він просить суддів не зволікати з відповіддю аж до кінця грудня наступного року, бо в залі зібралися поважні громадяни і з нетерпінням чекають вироку.
Під час експедиції. Монтана, прибл. 1912 рік. Фото Роланда Ріда.
Його саркастичну промову зустріли бурхливими оплесками. Присяжні відійшли в куток зали, порадилися кілька хвилин і оголосили: винні!
Шериф тут же наказав вивернути кишені обвинувачених і перерахувати вилучені гроші, потім пошептався з секретарем, прокурором та захисником і негайно оголосив вирок:
— Джентльмени! Підсудні визнані винними. Але зважаючи на те, що їхні наміри не були здійснені, і беручи до уваги звернення захисту до нашого почуття гуманізму, ми вирішили не карати їх за законом.
Обвинувачені зітхнули з полегшенням, зате серед публіки прокотилася хвиля обурення. Шериф, не звертаючи уваги на обурені вигуки, провадив далі:
— Як я вже зазначив, навіть сам намір вчинити злочин підлягає покаранню, і хоча ми нікого не повісимо й нікого не посадимо до в’язниці, ми все ж таки повинні на майбутнє убезпечити себе від отаких витівок. Отже, ми вирішили вигнати їх за межі штату Техас і зробити це настільки принизливим способом, щоб вони ніколи більше не наважилися з’явитися нам на очі. Тому я наказую: обстригти їм волосся і збрити бороди й вуса! Думаю, що серед вас знайдеться багато охочих зробити це власноруч. Тож усі, хто нікуди не поспішає, можуть піти додому і принести ножиці. Буде краще, якщо вирок виконуватимуть ті, хто ніколи не тримав у руках ножиць.
Зал зареготав. Хтось гукнув у відчинене вікно:
— Несіть ножиці! Ми підстрижемо їх!
Не могло бути жодних сумнівів, що всі кинуться додому по інструменти. Так і трапилося. З усіх боків із гучними криками люди несли садові та овечі ножиці.
— Суд також постановив, — говорив шериф, — силою спровадити винних на пароплав, який щойно прибув з Остіна й рано-вранці відпливає в Матаґорду. Там вони пересядуть на будь-яке інше судно й ніколи більше не повернуться в Техас. З цієї хвилини до того, як вони виїдуть за межі штату, їм заборонено знімати ку-клукс-кланівську уніформу, щоб кожен стрічний бачив, як техасці розправляються з членами банди. Весь цей час вони будуть зв’язаними й отримають хліб та воду тільки в Матаґорді. Квитки на пароплав будуть оплачені з їхніх же коштів, які становлять круглу суму — три тисячі доларів, нажитих, мабуть, грабунком. Крім того, все їхнє майно буде продане, передусім зброя. Аукціон проведемо просто зараз, а на гроші від розпродажу закупимо пива та бренді, щоб шановні леді й джентльмени могли освіжитися під час танців, які розпочнуться після суду. А на зорі під музику і похоронні пісні проведемо всю зграю на пароплав. Вони будуть на нашому балу, залишаючись на своїх «почесних» місцях. Якщо захист хоче опротестувати рішення суду, ми охоче вислухаємо його, але просимо висловлюватися коротше, бо часу обмаль. Нам ще слід здійснити стрижку та організувати розпродаж перед балом.
Радісні крики, що супроводжували оголошення рішення суду, переросли в ревіння. Знадобилося чимало часу, щоб утихомирити публіку. Нарешті захисник зміг говорити: