— Спасибі тобі, Ко-Ту-Хо, білі мужі з радістю погостюють у вігвамах шошонів, але не сьогодні. Зараз вони повинні негайно їхати навздогін за вбивцями, щоб помститися за смерть убитого.
— Так, — підтвердив Бернард, — я залишу тут тіло брата і піду слідами вбивць. Хто їде зі мною?
— Ми всі, ясна річ, — сказав я.
Віннету і Сем мовчки підійшли до своїх коней. Вождь шошонів віддав наказ своїм воїнам, і йому підвели чудового жеребця.
— Вбивство сталося на землі шошонів, тому вождь Ко-Ту-Хо їде з блідолицими. Всі речі, що належали вбитому, будуть зберігатися у вігвамі вождя, а жінки будуть оплакувати його смерть.
Отже, наш загін поповнився. Переслідування тривало. Втікачі випереджали нас на зо дві години, але наші коні, немов розуміючи почуття, які охоплювали нас, мчали кам’янистою рівниною, аж іскри снопами сипалися з-під копит. Гнідий Боба втомився більше за інших коней, але негр безперестанку підганяв його й не відставав.
— Го-го-го! — кричав він. — Біжи, лети, Боб зловити вбивць маса Аллан!
Сонце вже хилилося на захід, а нам дуже треба було наздогнати негідників до сутінків. Ми їхали вже понад три години. Потім я зійшов з коня, щоб уважніше роздивитися сліди. Відбитки були зовсім свіжі — жодна з прим’ятих травинок не встигла випростатися, а це означало, що відстань між нами скоротилася до милі. Витягнувши підзорну трубу, я вдивлявся в далечінь.
— Ось вони! — вигукнув я, показуючи товаришам на три ледве помітні цятки.
— За ними! — нетерпляче скрикнув Бернард, але я стримав його.
— Не поспішай. Ми повинні оточити їх, щоб цього разу вони не втекли. Кінь вождя шошонів і мій втомилися менше за інших. Я поїду правіше, Ко-Ту-Хо — лівіше, і через двадцять хвилин ми вже будемо попереду бандитів. Після цього ви нападете на них ззаду.
— Уфф! — схвально відгукнувся вождь шошонів і помчав ліворуч, наче випущена з лука стріла.
Я щодуху погнав праворуч і через десять хвилин уже не бачив товаришів. Попри виснажливий багатоденний шлях, мій жеребець, подарунок Ма-Рама, біг напрóчуд легко. На ньому не те що не виступила піна, він навіть не спітнів і мчав уперед величезними стрибками. Здавалося, що його натягнуте, як струна, тіло складається не з плоті й кісток, а з твердої сталі і пружної ґуми.
Ще через п’ятнадцять хвилин я повернув ліворуч, зупинився і знову подивився в підзорну трубу: бандити вже були позаду, а праворуч напереріз їм мчав вождь шошонів.
Помітивши мене і Ко-Ту-Хо, Морґан і його спільники зупинили коней. Побачивши, що ззаду теж наближається загін, вони спробували прорватися, вихопили зброю і кинулися на вождя шошонів, який перекривав їм шлях.
— Покажи, на що ти здатний! — крикнув я жеребцеві і пронизливо свиснув, таким свистом індіанці підганяють своїх коней, потім підвівся на стременах, щоб кінь легше дихав.
Так мчить вершник, коли в нього за спиною вирує пожежа.
Раптом один з бандитів, у якому я впізнав Фреда Морґана, осадив коня і підняв рушницю. Одночасно з пострілом вождь шошонів упав на землю разом із конем, немов убитий ударом блискавки. Я подумав, що куля влучила або у вождя, або в коня, і з криком кинувся йому на допомогу. На щастя, я помилився. Вже за мить Ко-Ту-Хо знову сидів на спині свого скакуна і мчав на бандитів із занесеним для удару томагавком. Я вперше став свідком чудового бойового прийому, якого індіанці роками навчають своїх коней. Жеребець вождя пройшов чудову школу і за командою господаря миттю впав на землю, так що куля пролетіла повз, не заподіявши нікому шкоди.
Вождь шошонів уже вбив одного з бандитів, коли я кинувся на Фреда Морґана, який цілився у мене. Я хотів взяти його живим і вирішив не користуватися зброєю; мене врятувало тільки те, що його кінь спіткнувся — куля пробила рукав моєї куртки.
— Це я — Вбивча Рука! — вигукнув я, кидаючи ласó.
Петля просвистіла в повітрі, мій кінь розвернувся і помчав назад. Відчувши сильний ривок, я зупинився. Вирваний із сідла Морґан лежав на землі непритомний. Тут я побачив, що Сем приєднався до бійки. Третій бандит, мабуть, вирішив дорого продати життя і цілився в Бернарда, однак, щойно він спустив курок, Сем і вождь одночасно вистрелили в негідника, і той упав мертвий.
Я зіскочив з коня. Нарешті Фред Морґан був у наших руках! Поки він не отямився після падіння, я зняв з нього моє ласó і міцно зв’язав розбійника. Тим часом до нас під’їхали інші. Боб з ножем у руці кинувся до Морґана.