Третя частина. Відсутні (1960 — 1983)
14
Озираючись назад, я розумію, що втратила Ньєвес значно раніше, ніж думала. Моїй доньці було чотирнадцять, коли Хуліан вирішив, що замість обов’язкових канікул у Санта-Кларі вона проведе час із ним — лише удвох, медовий місяць батька і дочки. Він втратив надію зробити з Хуана Мартіна «чоловіка», тобто чоловіка свого штибу. Його син був незграбним і романтичним юнаком, якого більше цікавили книжки Альбера Камю і Франца Кафки, ніж журнали «Playboy», які батько привозив йому з Маямі, і який волів зі жменькою таких самих, як він, одержимих друзів дискутувати про марксизм та імперіалізм, ніж десь у тихому куточку лапати подруг своєї сестри.
У наступні роки Хуліан брав Ньєвес зі собою у поїздки і навчив її керувати автомобілем і копілотувати літак. Коли він застукав її на тому, що вона курить і допиває залишки коктейлів у склянках, то почав забезпечувати її ментоловими цигарками і навчати мистецтва помірного пиття, хоча сам пив без міри. Незабаром Ньєвес почала виклично вдягатися і малюватися, наче моделька, аби красуватися зі своїм батьком у кабаре і казино, де вони робили ставки за гральними столами і при цьому ніхто не здогадувався скільки їй років; обоє жартували, що всі її приймали за останній Хуліанів добуток. Від отриманих нею в дитинстві опіків залишилися тільки ледь помітні шрами — гадаю, завдяки втручанню Яйми. Хуліан казав, що своєю красою вона спиняла вуличний рух. У вісімнадцять років вона співала модні пісні в готелях і казино, де клієнти давали їй чайові, і Хуліанові це здавалося дуже кумедним. Йому подобалася ця гра: збуджувати жадання в інших чоловіках, показуючи свою доньку з безпечної відстані, але він відлякував будь-якого юнака, що наближався до неї. «Так у мене ніколи не буде хлопця, тату», — нарікала Ньєвес. «Хлопець — останнє, що тобі потрібне у твоєму віці. Йому доведеться переступити через мій труп», — відказував він.
Тим часом я жила в нашій країні з Хуаном Мартіном, який вивчав історію і філософію. На думку його батька, то була марна трата часу і нічого не варте заняття. Позаяк університет розташований у столиці, я винайняла там для нас обох квартиру, але бачилися ми нечасто: я однією ногою була в Сакраменто і часто літала в Сполучені Штати, аби побачитися з Ньєвес. Мій син надовго залишався сам.
Мій шлюб було визнано недійсним, коли я найменше цього хотіла. Я звикла до переваг свого становища: для практичних цілей у мене була свобода, для задоволення пристрасті — темпераментний чоловік, який попри багаторічну звичку, неминуче спільництво і накопичену злість досі міг підкорити мене поцілунками. Яким довгим є рабство жадання! Ніколи воно не було таким принизливим, як в середині мого життя, коли у дзеркалі я бачила жінку, на душі й тілі якої позначились п’ятдесят років боротьби і втоми. Натомість до Хуліана вік був поблажливий: він вирішив, що йому завжди буде тридцять, і йому це майже вдалося. Він залишався молодим, безжурним, веселим бабієм до того віку, коли решта смертних уже стоять однією ногою в могилі. «Єдине, про що людина шкодує в кінці, це про гріхи, яких не вчинила», — казав він.
Періоди мого єднання з Хуліаном були позначені збудженням і стражданням. Я готувалася до цих зустрічей, мов наречена, чекаючи моменту, коли ми залишимося наодинці, обнімемося з відродженою пристрастю і кохатимемося з мудрістю, яку дає чималий досвід, я спатиму, притиснувшись до його спини і вдихаючи запах здорового і сильного чоловіка, прокидатимусь, ошаліла від пестощів і снів, ми оголені питимемо першу ранкову каву, ходитимемо, узявшись за руки, вулицями, розказуючи одне одному про все, що сталося, поки ми не бачились. Так і бувало перші дні. А потім починалося пекло ревнощів. Я дивилася на себе в дзеркало і порівнювала з юнками, ровесницями моєї доньки, яких він відкрито спокушав. Своєю чергою Хуліан докоряв мені за незалежність, за час, який проводжу далеко від нього, за гроші, якими я не хотіла з ним ділитися. Звинувачував мене у честолюбстві: тоді це вважалося для жінки образою. Насправді йому завжди вдавалось вициганити у мене частину заощаджень. Через його руки проходив потік грошей, але він жив у кредит і мав купу боргів.