Томас не відповів. Хотілося вдати, ніби взагалі не почув останньої фрази. Страх потроху почав просочуватися в груди. Чи можна вірити Терезі? Вона вже стільки брехала! І раптом це і не вона говорить? Давно час цілком порвати з нею.
«Томе, — знов озвалася Тереза. — Що відбувається? Я геть розгублена».
У Томаса в грудях палало, аж сльози наверталися на очі. Колись він вважав Терезу найкращою подругою. Але більше так не буде. Тепер, думаючи про Терезу, Томас відчував тільки гнів.
«Томе! Що з тобою?»
«Терезо, слухай мене».
«Алло! А я що, по-твоєму, роблю?»
«Ти просто… слухай. Мовчи і слухай, не перебивай».
Пауза. «Гаразд». Тихий і зляканий голос у нього в голові’.
Гнів кипів і пульсував, Томас більше не міг його стримувати. На щастя, йому не довелося висловлюватися вголос.
«Терезо, забирайся».
«Томе…»
«Мовчи. Не говори більше. Просто… дай мені спокій. Перекажи „БЕЗУМУ“, що я втомився від ігор. Перекажи, що з мене вже годі!»
Кілька секунд Тереза мовчала. «Окей». Знову пауза. «Окей. Скажу тобі одну річ наостанок».
Томас зітхнув. «Не можу дочекатися».
Заговорила Тереза не відразу, і якби не відчуття її присутності, Томас вирішив би, що вона вже зникла.
«Томе?»
«Що?»
«„БЕЗУМ“ — це добре».
І тоді вона справді зникла.
Епілог
БЕЗУМ. Службова записка. Дата: 232.2.13. Час: 21.13
КОМУ: Колегам
ВІД: Ави Пейдж, Радниці
ТЕМА: Випробування вогнем, групи «А» і «В»
Не час дозволяти емоціям втручатися в нове завдання. Так, певні події пішли геть непередбачувано. Не все ідеально — були промахи, — та намітився величезний прогрес, і ми зібрали велику кількість необхідних шаблонів. І тому я сповнена надії.
Очікую від вас і надалі професійної поведінки, і не забувайте про нашу мету. Життя величезної кількості людей зараз у руках маленької жменьки. Саме тому так необхідно виявити особливу пильність і зосередженість.
Майбутні дні фундаментальні для нашого дослідження, і я цілком упевнена: коли ми повернемо суб’єктам пам’ять, всі вони будуть готові виконувати наші накази. Всіх потрібних кандидатів ми досі маємо. Незабаром усі шматочки пазлу стануть на місце.
Майбутнє людської раси понад усе. Кожна смерть і кожна жертва варта кінцевого результату. Наближається фінал нашої монументальної роботи, і я впевнена, що все спрацює. Ми розробимо шаблони. Створимо матрицю. І отримаємо ліки.
Аналітики уже готуються. Коли скажуть, що вже час, ми деактивуємо Стир і повідомимо решті суб’єктів, чи мають вони — чи не мають — імунітет до Спалаху.
Поки що це все.