Але слово Аркона не звужене до самої тільки вирочні, воно обіймає собою всі інші дійства святині, пов'язані із торжест-венним "реченням" — "роком".
Саме Аркона, як уже знаємо із наших джерел, була славна як осередок релігійного авторитету, а рівночасно як вироч-ня. Це все обняте одним іменем АРКОНА. Але власне ми ще не обняли усе із цього словозначення. Дотеперішнє пояснення знайдемо ще тільки поверховним. І саме тут доводиться сягнути глибше в аналізу так форми як і значення цього слова.
225
Отже, вернімося до розгляду самої форми "АРКУЧИ" у "Слові". Ця форма кореня заникла в усіх слов'янських мовах, а збереглася тільки у "Слові". Висновок — це дуже архаїчна форма, архаїчна вже і для автора "Слова". Він уживає її замість пізнішої форми "РЬКУЧИ" чи "РЕКУЧИ". Чому?.. Ця форма звучить поетично, святочно, навіть літургійно. Було уживане в поемах Бояна чи надовго перед ним у поемах лицарського чи народнього епосу, і то дуже часто для наведення чужої мови, попередженої стереотиповою чи традиційною формою уведення чужої мови. Зовсім так, як це робить Гомер, коли наводить мову своїх героїв. Має він для цього декілька зворотів, як:
"Відповідаючи, мовив тоді Одісей велемудрий" і т. п.
І саме тому, що це була часто уживана і добре відома старовинна формула наведення промови, саме тому вона як архаїчна прикраса була ужита в тих місцях, де мова про торжест-венну молитву, чи голосіння "жон руських".
Висновок: Можемо прийняти як доказане, що ця форма є не тільки архаїчна, але насправді старовинна.
Маємо, отже, обов'язок сягнути до старших значень цієї форми чи самого кореня в його поширеній формі "АРК".
Отож сягнемо тут нашим звичаєм до санскриту. Цей крок зовсім виправданий саме старовинністю цієї форми і також фактом, що вона ужита у вищому степені "ґуна". Саме в тій формі стрінемо її у санскриті.
її звучання як "АРК" і "АРЧ" уже нас зовсім не здивує. Це палятальна і гортанна форма приголосної "К" і "Ч" і їх замінність перед м'якою голосною "Е" стрічаємо як тверде правило у слов'янських мовах, отже — ректи, але рече, отже —-"рок", але "речення". Отже — АРКОНА.
Степенування рек — арк — указує виразно, що маємо тут до діла із первісною голосною "РИ" — "PY", себто сонантичним "Р". Саме таке сонантичне "Р" — у звучаннях між "РИ" і "PY" дає зовсім правильно вищий степень „АР".
Отже, для кореня (санскр) "РИЧ" - "РУЧ" також "РИК" — "РУК" маємо вищий степень — "AP4'V і "АРК". Нас не здивує, що знайдемо там слово „АРКА". Що ж означає цей корінь? Нарешті маємо право сягнути до словників і текстів.
І тут жде нас велике здивування, бо це слово має два основні значення, уживані разом як одне нерозривне:
"СВІТИТИ, БЛЕСТІТИ, ХВАЛИТИ, СЛАВИТИ, ВЕЛИЧАТИ як у гимнах і молитвах". Отже торжественне слово, тор
_226
жественна промова, ГОЛОСИТИ СЛАВУ, СЛАВОСЛОВИТИ, але в санскриті тут підкреслений світловий елемент цього слова, отже щось в роді, "сяйво-славити" чи "світло-славити" як одне нерозривне поняття ширшого як у нас семантичного навантаження, але напевно дійсного у часах індоєвропейської спільноти. Існує у санскриті група коренів, як "руч" і інші, про які згодом, пов'язаних чи прямо виражаючих сяяння, блиск, світло, світлість тощо.
Пригадаймо собі, що від того самого кореня "РИК" — "РУК" походять преславне слово "РИҐВЕДА" ("г" постає тут через асиміляцію), яке означає ЗНАННЯ СВІТЛИХ ГИМНІВ, себто торжественних звернень у святочному і жертовному слові до Богів. Це Світло - СЛОВО до СВІТЛИСТИХ, себто до Богів.
Отже, наш корінь "АРК" уже в самій своїй основі мав оцей ритуальний відтінок чи саме значення як обрядово-релігійне світлословлення.
Елемент світло, слова, як світла, був виразно і нерозривно пов'язаний із самим основним його значенням.
Отже, АРКОНА — святиня, це місце, де виголошується торжественним і світлим словом, саме світло-словленням, звернення до СВАНТЕВИТА.
Драматичний і сильно діючий на почування схід сонця скріплював і визначував силу цього місця саме як світосвя-щенного. Саме під час сходу сонця приносили дуже часто жертви і виголошували гимни наші прапредки.
АРКОНА — це СВІТЛА СВЯТИНЯ. Квод ерат демонстрандум. Що й треба було доказати.
Вище я згадав уже, що від цього ж кореня АРК маємо в санскриті словоутворення "АРКА", яке послужить додатковим доказом для нашої етимології. Це слово значить: "Промінь, Блискавиця, СонґДе, Вогонь, а рівночасно — Гимн, Прославна Пісня і Релігійний Обряд. Значення „Сонце" слід, на мою думку, уважати переносним і похідним, подібно як і дальше значення "ІНДРА" — Бог Блискавиці. Одне із таких переносних значень було б незрозуміле для сьогоднішнього читача.