І зачався смертельний бій із Вритрою. І зачався переможний танок, аркан золотої остроги.
І запрагнули боги скинути ярмо Вритри і увійти до Перунових небес. А він їх не приняв, але показав їм догору очищення, дорогу втілень і дорогу борні.
Бій розгорівся у космосах. А котрий із богів упав серед змагання із переможною сили Вритри, будився в Перунових небесах очищений святою борнею.
А котрий з богів мав душу хвору і викривлену неволею, родився як чоловік. А коли відчув у своєму серці святий Перуновий зов і впав у бою із переможною силою ворогів як святий лицар, тоді як молодечий бог родився у Ромнове, очищений дорогою втілення.
І розгорівся бій у космосах.
Тоді то Індра доконував найбільших геройств.
Розбив своїм молотом вежу, в котрій Борута запроторив у кайдани сонце. Він звільнив ув'язнене сонце і наказав, щоб воно новим блеском світило народам.
Убив змія, що сонце хотів пожерти.
Убив змія, що цілу землю задавити запрагнув.
І тисячні постаті Вритри переборов і винищив.
І станув око-в-око із тим Вритрою, що захопив був колишні небеса і паном богів називався.
Тоді задрижали боги із тривоги.
Задрижали усі світи. Бо справді потуга Вритри була більша тому, що провадив він за собою силу богів переможених, потуги світів у ніщоту повернених і прабезвладу необнятий все-безмір.
273
Та ще був сильний слабістю усіх богів, і сильний був ще злом усього зла, підлістю усіх підлостей, незнанням усього незнання, теміню всетеміні.
І не було такої сили в всесвіті, що могла би його перемогти.
І повисла знову заглада над всесвітом.
А ось дрижання богів підсичувало ще його гордість.
Але віра Індри в перемогу була непохитна.
І мовив слово:
— „Вірю в перемогу!"
Тоді Брагман із того, що є найтайнішою тайністю індрий-ської ваджри, сотворив індрийську ваджру.
Тоді Святогор із того, що є найтайнішою тайністю громогрому Перуна, сотворив громогрім Перуна.
А сотворив Святогор громогрім Перуновий із шпіку свого стрижня, із насіння свого насіння.
А Святогор — це значить той, що горить святістю.
І цетайна громогрому Перуна найбільша.
Гцетайна громогрому Перуна незбагненна.
І від тоді борня із Вритрою стала змислом світу найглибшим.
І хоч не розумів ще Індра сутности своєї ваджри, то ' однак напружив всю свою міць, немов мав би захитати пра-безвлад і до життя його піднести.
А був він як Лицар Сонця, коли духа свого в одно зусилля волі затисне і ціле своє життя в такому моменті здійснює.
А був як бог, що вічність усіх богів в один момент потуги закувати прагне.
І встав Грім його ваджри і проняв усесвіт.
І повстав Грім Звитяжний.
І покотився Вритра — тиран богів і встав як Пекол пеклом володіючий; бо справді тисячні є постаті Борути.
А гомін громовий грав гимн перемоги. А хто має вуха, той чує його серед всевічностей.
І тоді у розблисках Вічного Грому побачили боги Індру в цілій його потузі і величності.
Як став без тривоги, розсвітлений Сонячний Бог.
Вічно юний Витязь Звитяжний.
В райдугах юпітерських світел.
В блакиттях святості і натхнення.
З найпроменнішою зорею на чолі, з вірою в перемогу!
274
І такий усміх заграв на його гарних устах, немов би ціла його гроза тільки любов'ю була найласкавішою.
І глянули лицарі в блакитні дуги його очей і здавалося їм, що в якомусь морі блаженності потопають.
І здавалося їм, що не існують зовсім ані вони, ані світ, тільки глибінь божественного погляду його очей.
Був такий величавий, що існувати поза ним і без нього уже не мало би змислу, було би вже найбільш жорстоким пеклом не могти його любити.
Така була перемога Перуна.
А гомін громовий грає серед всевічностей Гимн Звитяги. Почуйте мою пісню, браття мої, Лицарі Сонця!
Коли Перун виборов собі владу над світом богів і коли під його проводом Орден Перуна переміг демонів, тоді .іад запанував у всесвіті.
Настав золотий вік згоди богів і демонів, бо Вритра заявив, що признає володарство Індри також над світом демонів і бажає стати його васалем так як слушне є, щоб світло володіло над темінню.
Найщиріша любов до володаря обняла серця богів. Полюбили в Перуні вождя, котрому перемогу і буття завдячують. Зрозуміли, що він є істотою їх божеської творчої сили, що без нього ані всесвіт, ані ніхто із них не міг би існувати.
Глибоко полюбили тоді боги Володаря Всемогучости.
Радів Брагман і гордий був із потуги Індри і роздумував над тим, якби то натхнути його до нових геройств. І нові імена надав Многоіменному серед богів, щоб краще зрозуміли його істоту. Надав йому також ім'я Вісьварути, так як сила, світло і мисль є змістом форми, так як індрийська міць творить постаті.
І заспівали небеса найвеличнішим блеском тріюмфу Індри. Оце Вритра, ворог його споконвічний, торжественний зложив йому голд.
А на знак поєднання відбулося свято Всезгоди. Тоді то Індра обдарував свого васаля іменем Вісьварути, так як сутністю постаті є обмеження світла темінню, буття небуттям.
Тоді сказав Вритра:
275
А був такий скорий, що блискавку переганяв у леті. Вистрілював із ваджри, мчався як мисль віщуна, і підносився високо аж до позасвітів Перунових небес.
А потім вертав, лагідно тріпотав крилами і сідав на ваджрі Індри. І цілим серцем полюбив Індра небесного птаха і терпів невимовно, що не міг його зрозуміти.
Запрагнув тоді Індра накормити божеського птаха.
Подав йому найкращі потрави богів, але птах не їв нічого. А Індра в розпуці готов був власне серце вийняти з грудей, щоб тільки накормити улюбленого птаха.
Здивування обняло богів, а Вритра подумав, що напевно птах погорджує Індрою.
А б'є в Ромнове джерело вічності. Найчистіші божественні натхнення, міць найсвятіших жертв і краса найблаго-родніших вчинків витрискує там з-під блискучих кришталів із вершків небесної гори Меру. І веселковим струменем спливає відживчою росою на простори небес Перуна.
Цей вічно живий буркут найсвятішої роси лицарських поривів і натхнень, б'є з вершків Перунових небес, —
— Русь називається.
А русій — це значить вогненно ясний,
а Русь — це значить полум'яна ясність. -
Справді, справді Русь — це полум'яна ясність святості.
І це е найглибша тайна Святої Русі.
Спливає святим нуртом Росі до гаїв Ромнове і живить коріння святого дуба.
А скільки разів у космосах Син Перуновий сповіщає нову віру, стільки разів на святому дубі процвітає зелений гін.
Тому вселенною цілою є святий дуб Перуна, а незбагненна є тайна найсвятіших джерел його потуги.
Приказав тоді Перун небесним веселкам, щоб з найвищих вершків зачерпнули для птаха оживлюючої роси небесного живця. І в долоні, з якої сонця в простір викидає, подав мов у мисі кришталевий напій етеру птахові із засвітів.
А напившися буркута із божої долоні небесний птах за-скиглів радісно. А потім вихопився високо і розніс у простори свою пісню. І поплила звідусіль мелодія багата, звучна, потужна, ніби не птах, але етер цілий розспівався і грав. А кожне дрогнення крил божественного птаха розпросторювалося в ете
278
рі найчудеснішою симфонією. А могучі гомони несли її переповненим океаном натхнення в нескінченість.
Задрижали стелі небес Перунових. Стали зорі у леті. Вітер затримав свій віддих. Заніміли в захопленні божеські ганд-гарви. Боги заслухані знерухоміли.
Вибухаючі сонячні корони застигли немов в обличчі незрозумілої грози.
Переповнилася грудь Перуна всемогучим натхненням, а з очей наймужніших...
... а з очей, як глибінь, як блакит найвеличнішої святості поплили кришталеві сльози.
І підхопили їх веселки і до джерела вічности понесли.
На Русь Святу їх понесли.
Але навіть Перун у натхненні своїм найсвятішим не зрозумів співу божеського птаха.
Такою була глибінь його пісні.
** *
А ось спостерегли боги, як це діялось, що мелодія птаха цілий всесвіт могла обняти. Бо хоч співав її божественний птах, хоч це він розколисав її на крилах, то однак плила вона із ваджри Індри так якби ваджра не була громогромом, але натхненною арфою віщуна.
Якби ваджра не була громогромом але натхненною арфою віщуна.
Ом.
***
Але була печаль у серці Перуна, що не розумів пісні золотого птаха.
Яких це тонів бракує божественній його душі?
І десь на дні сонного пралуповиння перунних блискавиць духа безголосно заскигліло безсиллям нове прагнення.
Чи доріс до володарства ваджрою і всесвітом, коли пісні божого птаха не розуміє?
Має сповістити богам істоту їх божества, якої сам не зрозумів до глибини. Як виконає своє призначення?
Чи це скигліло призначення?
Безвітряне тхнення простогнало ом світотворче так немов би поставав цілий всесвіт. Заграли джерела Русі живішим струменем веселок, а святий дуб випустив нові гони зеленого листя.
279