Тоді птах замовк.
А як затихли найдальші гомони, здавалось, що подув сумерку простягнув свої крила у вічно світляних небесах.
Гей, чи то такий смуток смутен, що птах уже не співає, чи якась понура віщба загладу сповіщає Ромнове?
Гей який це смуток повіяв смутен.
А божий птах буцім-то змучений, буцім задуманий, усів на рамені Перуна і горнувся до грудей немов-би в серце бога увійти прагнув.
Сонячною долонею приголубив Перун птаха, але не розумів його суму.
Роздумував над тим, яких нових геройств міг би доконати, щоб зрозуміти сутність і мову небесної птиці.
Думав Індра:
— „Уяремлю величезне стадо червоних коров світанку із різних кінців всесвіту, і зложу їх у дар Брагманові, щоб об'явив мені нові геройства."
Думав Вритра:
— „Трудно було би мені перемогти Індру в одвертому бою. Сильнішим напевно буде його Орден, коли має золотого птаха. Заволодію ним підступом.
А Індра зберігав для нього щиру приязнь, бо доброго знайшов противника для своєї воєнної гри у Вальгаллі.
І ось раз після блискучої перемоги Індри, сказав до нього Вритра в часі пиру:
280
— „Ти є найблагородніший із богів. Але знаю, що сум обняв твоє серце, бо не знаєш, чому замовк золотий птах. А мені здається, що знаю спосіб, яким міг би ти пізнати його істоту."
На це відповів Індра:
— „Рада добрих приятелів усе гідна уваги." Тоді Вритра говорив далі:
— „Відчуваєш божественну щасливість через чинність твоєї істоти. Якби ти погрузився в безчинності, якби ти покинув свої божеські справи і, не дбаючи про світи, занурився на дно вод, і якби ти потонув у найглибшому сні до смерти подібному, тоді ти получився б напевно з Найвищим Духом і пізнав би істоту Бога Незнаного, що про нього говорив Брагман. А якщо ти її пізнав би, то пізнав би ти також істоту золотого птаха, котрого Найвищий Дух тобі зіслав. Бо той, що пізнав правду більшу, пізнав також і меншу.
Тоді Індра, повіривши у щирість свого друга, вчинив за радою Вритри.
І покинувши божеські справи, не дбаючи про утримання світів, погрузився на дно вод у сон найглибший, до смерті подібний.
А тоді Вритра зловив райптицю і до золотої клітки її всадив, щоб не втекла у позасвітність. Хотів вкрасти також ваджру Індри, але не міг її двигнути, хоч не був слабший за Індру, ані обняти в долоню; так сильно його палила.
І знову Вритра запанував над світом, а влада його проявилася в перемозі темноти і зла над вірою і добром.
Найгірше зло появилося на світі. Зачали мішатися раси, затрачуючи своєрідну думку розвою, яку проявити у них прагнув Бог Незнаний. Справді найгіршим злом є затрачення своєрідної думки розвою.
Почала гинути правдива віра, а разом із нею лад і право на світі. М'язи запанували над мозком, а стопи головою бути запрагнули. Віз запанував над візником, а бич запанував над рукою, що його тримає. Човенце запанувало над ткачем, а дім запанував над своїм паном. А річі чоловікові — запанували над чоловіком.
І мовили тоді:
„Чоловік — це річ, бо річ панує над чоловіком і творить чоловіка."
281
А омела, що галапасує на розрослім, квітучім дереві, глибоко вкоріненім в землю, сказала:
— „Це я витворюю цвіти цього дерева, бо живу серед цвітів і живлюся цвітами. Слушно, отже, належиться мені володарство над деревами, які мусять запускати коріння, щоб заквітнути."
І як у небі так і на землі не захитався Вритра перед найбільшим злочином. Оце найсвятіші слова Вед звернено проти самих Вед. А засліплені народи перестали шукати мудрості і спасення у старинній вірі прадідів.
І святу статую Перуна на дно Дніпра кинули лицарі його і сини його.
І заскиглів тоді болюче небесний птах Перуна в безодні темряви захований і Неситим Борутою ув'язнений.
А квиління це проникнуло поза межі вселенної і почув його Індра на дні вод і зо сну до смерті подібного пробудився.
А хоч повернулось йому божеське відчуття, то однак не міг двигнутися із дна вод, немов би безвлад вселенної обтяжував його члени.
Пам'ятаючи про свої перемоги над прабезвладом, напружив усі свої сили і рвався серцем і душею, але чим більше борикався, тим гостріший біль проймав його тіло. А болюча свідомість безсилля бога супроти диявола розпалила в його грудях ціле пекло і великий, необнятий, божеський біль заволодів серцем бога.
І в болю цім віднайшов він відчування світу, але на те лиш, щоб побачити шаленіш космічний танець Борути. А кожний його крок розпутував нові муки в мужньому серці Перуна.