І обняв він духом ціле пекло злочинів і шалів, що їх розпутав Борута в божеських світах Перуна.
І глянув на Брагмана, а цей спокійно і незрушимо дивився на пекло світів і на пекло у грудях Індри.
— „Як може глядіти Брагман безчинно, коли гине світло і добро, а перемагає темрява і зло?"
І пекло свого болю пеклом бунту проти Володаря побільшив.
Тоді справді на дні пекла був Індра.
** *
Справді в найглибшому терпінні зрозумів Перун своєї сутності правду найглибшу.
Оце розпутав Борута пекло злочину, коли не була чуй
282
ною над ним влада і потуга бога. Оце відчув і зрозумів глибше, чим була його власна істота супроти світів.
Глянув Перун на свої світляні небеса і побачив Велику Руїну. Бо в серцях його сонячних лицарів погасив Борута святу світлість Перунову, а розпалив пекольні вогні низьких жаг.
Бо перестало горіти Сонце Святості їх Вождя і Бога.
Святі турніри у Вальгаллі перемінилися на кроваві бої братніх народів. А новоскрешувані індрийською силою вос-кресення котилися його лицарі у світи щораз то нижчі. Лицарі Парсіваля зраджували свої прізвища, бо не могли лицарства свого в чинах своїх проявити і доказати.
І погас безсмертний блеск небес Перуна. В святих його просторах диявольські орди відправляли свій пекельний саб-бат. І замість світлості спливали на землю бурі окаянних жаг, вири зла, зависті і ненависті. І в нерівній борні гшгули тут — як нурці на дні страшних безодней, повних великанських потвор, його Лицарі Сонця, втілені в людей.
І тільки найхоробріші, найбільше любов'ю свого бога з його духом споєні, заснули кам'яним сном серед скель, в таємних печерах, серед широких степів під могилами, серед сонць померлих і холодних, застиглих, як марева опирів блукаючих у космосі.
І так як він сплять кам'яним сном до смерті подібним, найбільш улюблені його сини, вижидаючи, аж Вождь їх збудить.
Аж встане і як Лицар на білім коні злине понад світами, аж ваджру підійме із прабезодні, аж загримить лицарський зов, і, розбуджуючи спляче життя,
у святий бій їх поведе, щоб відібрати небеса від Борути.
І зрозумів Перун ввесь безмір Великої Руїни, — — Відьма, відьма на престолі! —
але не задрижав перед незміренністю свого розгрому і не усумнився в перемогу.
Але коли відчув розпач і біль безмежної туги за ним розбитого Ордену Лицарів Сонця,
коли терпіння своїх синів побачив на дні пекла,
тоді найхоробріше серце найбільше мужеського бога — серце безмежної любови до своїх лицарів повне — серце Вождя переповнилося сльозами.
283
Гроза найжахливіша була в цьому моменті істотою вселенної.
В таких хвилинах, коли із серця бога творчої всерадості пливуть рясні, мужеські сльози, родиться у всекосмосах Бог Незнаний, щоб світочасопросторам вимірити міри і закони.
І тоді із лона Вішну Сяяни повстала найбільш кровава із кровавих заграв — проблиск світанку нового дня еонів творчості — дня борні за небеса — проблиск світанку.
І тоді із найсвятіших сліз Перуна віджило завмерле праджерело Вічної Русі.
Ом.
***
А коли зрозумів власну винуйого біль зачав смиритися, а божеські сльози гасили пекельний вогонь у його серці.
Справді сльози божественної любови загасять вогонь пекельний.
Ом.
А зрозумів теж, що борня і перемога над дияволом — це його справа. І це значить, що він є володарем світу, бо світлість і добро має він вибороти для світу.
Зрозумів, що в його борні із Вритрою Брагман не є байдужий. Бо йому дав він владу над світом і в його істоті любов і світляну святість здійснив він. Бо саме його до геройства в борні із дияволом натхнув. А дав йому ваджру, котру сотворив із істоти всіх світів і із шпіку костей своїх власних, із Перунового насіння.
Справді з найглибшої сутності Брагмана сотворена індрийська ваджра.
Справді з найглибшої сутності Трояна сотворений громогрім Перуновий.
А є в ньому мужеська міць усіх мужів.
А є в ньому геройська міць усіх героїв.
А є в ньому лицарськість усіх святих лицарів.
А є в ньому прометейськість усіх Прометеїв.
І віще натхнення усіх Правіщунів.
А дрімають у ньому всі потуги всіх дрімаючих потуг.
А дрімають у ньому потуги потуг непроявлених.
Якби Всеплідна Снага Бога Незнаного у громогромі Перуча пружилася.
А є в Перуні всетворчють усесвітів песотворсних.
А є у громогромі блакитний вогонь святості.
А є у ньому тайна найтайніша.
А хто зрозуміє громогрім Перуна...
А хто зрозуміє сутність Перуна...
Ом!
Ом!
І ваджру оту віщу дав Брагман Індрі, щоб вічно чуйний володів нею над світами. Тому борня із дияволом є сутністю бога святої борні. Тому найсвятіша брагмічна сила є істотою індрийських потуг.