Чи ж справді не є він Брагманом? Чи ж справді не є він Богом Незнаним? Чи ж справді не є він Громом Творчої Розкоші? Громом Творчої Розкоші... Ом! Ом!
****
Тоді зрозумів Індра, чому отримав золотого птаха за жертву свою найвищу.
Оце він став лицарем-жерцем.
Бо справді Індра є лицарем і жерцем.
Тому в борні добра і зла Брагман не є байдужий.
»*
Хто зрозуміє істоту золотого птаха?
Хто зрозуміє душу Індри, ще не сотворену?
Хто зрозуміє? Хто сотворить?
Хто грому з духа свого як із ваджри добуде?
Хто це є Перун?
О, хто це є Перун?
Ом!
Ом!
***
А коли це зрозумів, тоді біль його втихомирився? Напружив' свого духа і получився з Брагманом Найвищим.
Так оце здійснилося призначення вритрийської зради. Бо нічого злого не вчинить Неситий святій силі. Болем і тер-
285
пінним визволить тільки глибші потуги на дні святості дрімаючі. Тому сказано в небесних Ведах:
„Не вмирає правда наша, Не вмирає воля І Неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої, Ні слова живого, Не понесе слави Бога, Великого Бога!"
***
Рече Перун:
„О, Учителю! Пізнав я краще твою сутність і полюбив тебе міцніше. І я зрозумів, що маю вчинити нове геройство. Оце знищу потуги пекла і визволю душі заковані Неситим і шлях їм покажу до Сонця, до моїх світляних небес. А добре знаю, що це є геройство гідне мене тому, що я пізнав безмір'я пекла.
Справді, говорю тобі, Учителю, що знищу потуги пекельні.
Слава тобі, о Учителю!"
Рече Святогор Найвищий:
„Ти зрадив був оце твого духа, а через те збунтувався ти проти себе і проти Бога Незнаного.
А тепер ти зрозумів, іцо Брагман — це твоя глибша сутність.
А яко ти єси серце богів, праджерело їх потуги і влади, так тому ані своєї божеської сили проявити не можеш, ані ніхто з богів спасти тебе не годен.
Ти приспав був твого духа, а ніколи ще більшого злочину над твій не було.
Отже чоловік тільки воскресити тебе може.
Втілиш" свою істоту в душу віщуна із роду Вісьвамітрів. Але Вритра закує її в темряву безодні і потуги всепекла його душею, тілом і життям заволодіють. А з сили твоєї остане йому тільки приспане, золоте зерно спогаду про жарптицю.
Коли пірвав ти його душу на орлині твої крила і досягнув у найвищому леті аж до воріт моїх засвітів, тоді справді засіяв ти золоте зерно в душі Вісьвамітри.
286
А коли це слабе скигління спогаду вистачить, щоб душу віщуна до найвищих летів розколисати,
а коли іскру золотого зерна в так могучий і святий вогонь у серці своєму розпалить він, що з душі чоловічої божественного грому живого слова як із ваджри твоєї добуде,
тоді віщун цей сотворить чудо, якого ніодин пророк не доконав ще,
бо воскресить він бога, в серці чоловіка непробуджену божу міць розпотужить. Ом!"
І рече далі Бог Незнаний:
„Справді говорю тобі, що в цій борні цілу вічність твого буття можеш виграти, або програти.
Зрозумій, що перемога твоя не є вирішена. Інакше ваджра, яку із жертв і геройств добув ти була би дитячою забавкою. Інакше небеса твої були би неправдою.
Ти зрозумів грозу цієї правди на дні пекла, отже на дні пекла її грозу переживеш. І якунебудь вибрав би ти борню за твоє воскресення, — знай, що якщо силу твою найсвятішу переможе у чоловіці Вритра, тоді ніколи вже із дна пекла не повстанеш.
Будеш глядіти і житимеш грозою цієї борні, однак нічого для Вісьвамітри вдіяти не зможеш.
І може тоді, серед цієї грози, зрозумієш глибшу мою істоту.
А не думай, що, якщо маєш ваджру і якщо для тебе сотворена жарптиця, то ти сильніший за Вритру.
Бо Вритра має міць богів, що їх у вічності переміг, бо він має тепер міць Великої Руїни твого Ромнове.
Справді говорю тобі, що трудно буде Вісьвамітрі пізнати Вритру, якщо він навіть мудрість переможених богів може мати.
А правди, що їх ти чуєш, сотворив ти саме в твоєму серці. Отже відповідай, заки голос Прабрагми в духові твоєму замовкне."
І відповів Перун: „Вірю в перемогу!"
287
І взнав Перун, як допомогти Вісьвамітрі до перемоги.
І зрозумів як переламати присуди Прабрагми.
Бо чейже це він добуває його голос із глибини своєї сутності, бо чейже це він присуди його сотворює й здійснює.
А коли він чуйний, то навіть на дні пекла сутність свою проявить, то навіть із дна пекла свою міць на вселенну розпо-тужить.
Оце в моменті бодю і грози найбільшої не відчуватиме ні болю, ні грози, а тільки своє серце у полум'я найвищої творчої радості розпалить.
Вірю в перемогу!
**
Існує Грім Найсвятіший.
Лицарський Дух є його простором, натхнення — його паливом, а воля перемоги — його силою. Існує Грім Найсвятіший.
А його спів — це вічність, а його спів — це всесвіт, це блакить найчистішої святості. Існує Грім Блакитний.