Віра предків наших

Бо не можеш відчувати так, як відчуває дух з природи своєї громовий.Оглядаєш вічне буття із боку вічності твого небуття вибухає, там ти повстаєш.І завжди, де Перун розсіває золоті зерна насіння громового, там ти повстаєш як лан небуття. І всмоктуєш золоті зерна.І хочеш їх знищити, а пробуджуєш їх тільки до росту, а будищ їх тільки до потуги...... і сам знаходиш смерть від громів. Тому твоє небуття — це вічний біль. Тому твоє небуття — це вічна смерть.Це є ти, що порожнечу ніщогості в серці своїм відчуваєш — як пустий вир теміні, що чоктує світло, — а грім бо300лить його і вбиває — але порожній вир мусить його всмоктувати, щоб вічну жагу свого небуття наситити.Але ніколи не зрозумієш громової тайни, ніколи не зрозумієш сонячної душі,тому борсаєшся і богохулиш,а називаючи буттям небуття твого хаосу, порожній вир твоєї ненасиченої безодні,блюзниш і блюзниш без кінця. . Справді терпінням є твоє буття. Справді визволенням для тебе є небуття, твоє небуття — небуття бездомного виру сліпої жаги, небуття твоєї зависті і ненависті, небуття шалінь і бунту проти Бога.Справді тобі потрібне є спасення.І знайдеш його у вічній твоїй смерті, — в твоїй вічній програній супроти потуги буття, супроти моці світла і святості,супроти крігшталевої сталі духа, що, із зерна віри в серці виростаючи,грудь обіймає жаром, грудь розпалює полум'ям,і стальгартованусталь 'із неї чинитьі кує булати громів,щ о грудь розсаджують,і ростуть і світи розсаджують і ростуть понад богів і небеса пливуть над часокругипереливаються над світокругопливи шумливим вином розкоші...над всі вселенні... tЦе є буття!Це є метал духа, що росте в кожнім атомі атому і нові атоми атомів родить,розсіває громове насінняі щораз чистіші і щораз святіші потуги визволяє, сотво-рюєі могутніє ясний, промінний, веселково міліонно змінливий, а завжди творчий, вічний,301незмінний-Дух Перун! Це є буття!Але не зрозумієш цього з моїх слів, так як не зрозумієш істоти слова, хоч як блазень підкидаєш м'ячики пустих звуків. Але я пізнав тебе по твоїй мові.Бо оце, жанглюючи вкраденим блеском вічних слів, прагнеш, щоб у помішанні понять пропала правда, що буття є святе у своїй істоті.Через твоє богохульство прагнеш назвати буттям бруд і гріх, безодню і терпіння, світи твоєї омани і світи твоєї порожнечі,щоб, помішавши небуття із світом божої творчості, з буттям правдивим, — кинути блюзнірство, що буття є злом і' терпінням, що єдиною метою гідною зусилля є його небуття.І цим підступом хочеш затримати ріст і розмах святої творчості, приспати прагнеш борню за цю святість, за здійснення божественних цілей творчості.Через свою переворотність хочеш висміяти повагу й святість Буття і Духа.Справді ти є малим блазнем, що вкравши великі слова віщунів проти самих віщунів пробує їх звернути.Ти є злочиномнайбільшим!А гугнявлення твоє про вічність і спасення є лиш скаженою піною проти творчого розпросторення Духа в борні із Дияволом. Цією затроєною піною хочеш приспати чуйність Лицаря. Але я добре знаю границі жаги і святої творчості.Тому не прагну спасення.Тому я — немов Скеля Буття Незрушимий.Тому вірю в перемогу!Тому тебе пізнаю.Ти є Вритра, що міць Перунову приспав, що Перуна зрадив і переміг.Справді зайшов ти разом зі .мною у світи, де влада слів кінчиться.Тому тут не стане тобі слова. Бо не маєш влади над святим чуттям, що словом володіє,бо не маєш влади над святим вогнем, що чуття розпалює, бо не володієш громовинним духом, що вічно вогонь і світло розполум'янюе.302Живі слова сотворені віщунами хочеш закувати в кайдани твого заперечення. Володіючи формою слова хочеш вогнем віщунів завладнути.Але сьогодні переможе тебе моє словр — віще, натхненне.О, свята сило, що промовляєш мовою світосвітлотвор-чості, мовою мислі і чуття, мовою вогнів, світел, громів, мовою духа!- О, пратворча сило божого „станься"!О, сило, із ваджри індрийської розсвітлена! О, сило, з душі правіщунів витхнена! О, сило сонячних богів! О, найсвятіша сило блакитних громів! О, Перуне, ти, що полум'ям віщунів міць правіщунів розполум'янив,о, дай мені міць живого слова! Ом!І ось дрижи, Шайтане, бо з моїх грудей як із праядра праблискавиць викину слово, що богів воскрешує, що світи сотворює, що вічність пронизує, що з правулкану Божої Кос-мотворчості сонячною лавою вибухає.Оце почуваю міць володаря ваджри!Пружиться в серці грім живого слова і упокорить тебе переді мною і відійдеш у темінь, із якої ти вийшов і вже не будеш словом боротися зі мною."