Віра предків наших

І хотів виректи — „відійди Вритро!" — але почув у грудях таку міць, що у вічність і в позавічність сягає...... і почув, що тут є єдиний момент здійснення життя, коли життя найчистішою творчістю Бога стається, — відчув, що є стрілою,що є громом серед безодні диявольської теміні, що Грім цей мчиться крізь всевічність, що Грім цей цілу всевічність обіймає, ...... і відчув, що є моментом і вічністю, ...... і досягнув потуги всевічності...... а тодічас став у своєму леті, як дикий303І тоді саме був момент як вічність.Прорвалося пекло до дна його душі і там розбудило подих незнаної розкоші.Вибух найглибшої снаги.Груди — це всесвіт, всесвіт — це вулкан, а лава — це безмір потуги чи шаління,розпалених світил міць прасвітляна,а чуття Лицаря — це потуга індрийська, це слово, що світом володіє, —— кипить, блюзнить всепекло-і вогонь відчув такий полум'яний, що міг би ним всесвіт розпалити на натхненну жертву Богові Найвищому.Якщо прокляв би всебуття:— „Хай буде окаянням!" — буття сталося б окаянням,і якщо буття поблагословив би:— „Хай буде розкішшю творчою!" —буття сталося б розкішшю творчою, хоч було би воно окаянням.Був момент як вічність.І міць ясніша ще за праполум'я плила із серця як із вулкану — ясна міць як душа всеримфонії, як душа вселюбови.І відчув, як розпинається його душа на зорях найдальшихі в обіймах любовних запрагнув стиснути цілий всесвіт— якась безодня розтворилась, а плив від неї ясно-полу-й океан— щось вічно встає і рветься із серця, рветься болісно, пливе розкішно в піднесенніі на межах всесвіту розпинається.І видихнути прагнув цей віддих найглибший, цю любов найяснішу, цю снагу препотужню, що океан розкішної лави з праглибині викидає. Такою потугою хотів обдарувати світ як сонцем!І коли б міг він думати, то думав би в яке слово заклясти цей океан полум'яної снаги, але громове слово вставало само із дна серця з непоборною силою, як прапотуга потуг із пра-ядра громів, що вулканічну лаву його чуття розпалює і витис-306кає, і до зір найдальших викидає, як сонячні корони натхнення. І тодібув моментяк вічність,єдиний момент здійснення життя, коли душа віщуна ваджрою Індри стає, коли пружиться і в розкоші найболіснішій із грудей викидає грім блакитний:Повстань Перуне!Ясна сило ясних прасил!Грім! Грім ясний, аж блакитний!Справді, коли Бог Незнаний сотворив світ,сказав тоді в піднесенні найвищомуПОВСТАНЬ ПЕРУНЕ!***Розспівалися Веселкині. Натхнув їх Грім Блакитний.І повстав Перун із прабезодні темряви космічної, де перебував у сні до смерті подібному.І повстав Перун у красоті світлистих розсвітів, — серед танців юнацьких сонць.І зашуміли сонця пісню сонячної радості.І повстав Перун у красоті розрайдужених світанків.І повстав світ, як у першому дні сотворення.Вмитий в росі найчистіших розблисків, в блакитній росі натхнення.І повстав Перун Блакитний.І загремів зов до борні.І загремів гимн перемоги.А момент триває як вічність.***І так як колись із слів Незнаного Бога повстав новийсвіт,Перун позанебесною силою промінний, Вічно юний світанків прасвітанок, Сріблистий, Любий, світлистийБог — Світ — Бог — Життя — Бог — ГрімБог — НатхненняБог — розсонячнення хаосу307Бог радість — біль — упоення Бог Любов Бог НатхненняНатхненняНатхненняБог СвятістьБог розпросторення духа Бог Об'явлення Бог Перун Бог Потуга Бог Сотворення Бог Лицар Бог Витязь Бог — бій Бог біль і терпіння Бог мужества Бог героїзму Бог всеперемоги Бог космовулкан НатхненняНатхненняНатхнення. **І момент тривав як вічність,як світочасотворення.А в далі,там у далі ... поплили з чиїхсь очей сльози... і не згоріло серце у полум'ї. Чи існує необнятий сумерк вічності? Десь кінчилася вічність. Чиєсь серце не згоріло у полум'ї всежертви. Чиєсь серце вмите в ранній росі вітало сонце. Рясні сльози втихомирювали біль натхнення. Але момент тривав, як вічність. Дух обіймав ще вічність.Час тривав у безрусі, як спінений румак, що застиг різьбі з мармору.А дух, в якому стигло полум'я, міг тепер глядіти і думати. І ось побачив, що земський шайтан, що хотів заступити дорогу Лицареві Сонця, розвіявся як імла, хоч не був заклятий. Був ранок умитий у ранній росі.А над Сріблистий Верх скель героїзму вистрілило промінне сонце. І привітало його чиєсь серце вмите в ранній росі.І дивна свіжість віяла над світом, якби світ наново народився.А ген, високо у небесах блакитних ширяв гірський беркут над Срібною Землею Натхнення.