320
По болотах і проходах, Узористими килимами половецькими А стяг червоний, білу хоругов, — Бунчук червоний і срібний жезл — Хороброму Святославичу.
Дрімає в полі
Олегове гніздо хоробре: —
Далеко залетіло.
Не було воно народжене
На обиду
Ні сизому соколові, Ні білому кречетові, Ні тобі, чорний вороне, Поганий половчине! Ґзак біжить сірим вовком, Кончак йому путь показує До Дону Великого.
Другого дня рано-вранці Криваві зорі Світання заповідають. Чорні тучі від моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця. А в них блискавиці блимають
блакитні
Бити громові великому! Іти дощеві стрілами З Дону Великого! Тут списам торощитися! Тут мечам щербитися Об шоломи половецькі На ріці, на Каялі, Біля Дону Великого! О, Руська Земле, Ти вже за рубежами,
далекими!
Це вітри, Стрибожі внуки. Віють від моря стрілами На хоробрі полки Ігореві. Земля дуднить. Ріки мутно течуть. Порохи поля прикривають. Прапори говорять. Половці ідуть Від Дону і від моря,