Тут — у грецькій мові, — середнє ,,С" звичайно відпадає і залишає заступне здовження. Отже від якоїсь здогадної форми „УСАС" витворилася, через затрату середнього „С" і голосівкові зміни, форма „ЕЕ-О-С" із довгим ,,Е", себто „етою".
Мабуть найцікавішою є санскритська форма цієї назви. Вона звучить: У-Ш-А-С — себто YUIAC, в називному відмінку кінцеве „С" звучить тільки як придих, чи „наддих" слабого „х". Чим же цікаве це слово? Відомо, що санскрит має сильно затримане і, так би мовити, виспеціялізоване степенування голосних, отже у-0-AY. Зокрема при творенні імен і похідних значень виступає яскраво це степенування. Також у міцних видах коренів. Характеристична є тут, радше, відсутність цього степе
349
нування. Затрималася корінна голосна „У" без ніяких змін. Далі тільки група „СТР" підлягла процесові скорочення. Не маємо даних, як могли виглядати ці перехідні форми. Мабуть насамперед відпало „Т", а далі „Р", у висліді форма „УСАС-", а вже далі закономірна зміна середнього „С" після кожної голосної різної від „А" на „ПІ".
Але тут слідує найцікавіше мовне з'явище, що збереглася в Ригведі інша форма, а саме: YCPA — у прикметниковій відміні, а також іменникове — YCAP.
В іменниковій формі це слово означає: ПОРАНКОВА ЧЕРВОНІСТЬ, СВІТАННЯ, ПОРАНКОВЕ РОЗ'ЯСНЮВАННЯ ДНЯ, — отже СВІТАННЯ.
Y прикметниковій формі воно означає червонявий, червоно-блискучий чи червоно-світлий, а даш те саме, що й у попередній формі. Тут цікаве, що далі витворилося і похідне значення на означення „Світання", а також синонічне „Корова" (подібно як наш прикметник „КРАСА" означає „краска", а можи означати „Корову"). Пояснює це метафоричним уживанням цього слова як „Корова Світання". Очевидно треба пам'ятати, що значення „Корова" в Ригведі, як у нашого селянина, не мала в собі нічого згірдливого, а навпаки — було поєднане і навантажене семантично теплим і любовним почуттям, повним пошани до цього сотворіння, яке далі стало навіть святим, як це добре відомо. Вона ж, ця корова, — є живителькою інод-ства, чому ж нею погорджувати?
Далі" витворилися ще дальше похідні. прикметники як: усрія — себто „червоно-світлистий" — як прикметник віднесений до краски корови і бугая. Те саме слово було синонімом „ПРОМІНЬ" — „ПРОМІНЬ СВІТЛА" — „СВІТЛО" (очевидно рожево закрашене).
Із цими похідними означеннями мали дослідники Ригве-ди клопіт і є ще дещо непевности, котре із вичислених значень прийняти в поодиноких місцях тексту. Деякі місця так і залишилися неясними для них. В аналізу цих значень і місць міг би я увійти вже тільки у вузько спеціялізованій праці. Проте зв'язок всіх цих похідних є зовсім прозорий як лінгвістично, так і семантично. Тормозом була тільки „КОРОВА PAHKY", яку європейські вчені не відразу змогли сприйняти як „епітетон ор-нанс". Не відчували вони семантичного навантаження теплоти і любовної дружности до цього створіння так, як наші спільні прапредки.
350
Найцікавішою тут саме подвійність форми, яка, на мою думку, відбиває два різні етапи цього словоутворення у двох різних фазах мови, або як вислід злиття двох різних діялектів, в якому це колись спільне слово YCTPA залишилося у двох видах — YCPA — YCA — а це останнє прийняло загальносан-скритську звукову переміну на звучання „YIHA-С" (кінцеве „с" є тут закінченням називного відмінка).
Якраз ця санскритська форма, чи, радше, обі вони разом, із яких обі вони заховали „С", а одна із них „СР", найміцніше промовляють за моєю теорією, що це слово розвинулося через скорочення із форми, яка мала цілу повну групу приголосних у виді YCTPA, а саме таку форму стрічаємо на грунті здогадного протоіндоевропейського виду і потвердженого у словнику ПРОТОСЛОВ'ЯНСЬКОГО ВИДУ, в якому далі затратилася приголосна „с" і постало староукраїнське слово „УТРА" і „УТРЕНЯ", а польське ЮТРЖНЯ і ЮТРЖЕНКА.
Що й треба було доказати! Думаю, що моя теорія встоїться як дійсна.
** *
Що ж, дорогий друже!
Змінювалися мови, мандрували народи, плили тисячоліття, а значення слова виявилося тривкішим, а культ Богині Світання міцнішим від самого звуку цього слова.
Сьогодні тільки спеціялісти мовознавства можуть уточнити спільність цього слова у саму історію слова, чи спробу історичного походження цього слова. В тому напрямі моя праця є піонерська.