А коли прийдут колядники до священника або до пана, то не мают они нї ониматись, нї соромітись, щоб не стати ся двірскі челяди на посміховиско та на кпи. Коляда єст дуже велична і свята памятка, а кождий истенно учений і образований чоловік буде ю знати як учтити, але лиш тогди, розумієсь, як колядники будут знати і уміти собі на ту повагу заслужити. Для того-ж, о рускі ви колядники, не забудьте вашу честь, а наших праотців славу!
374
а) Коляди під вікном. Відомість.
За кождим віршом сих коляд повтаряєт ся слово „О Дай-боже!" бо Сонечко-Лад звав ся также Дайбог, Дажбог, Світ, Світовид, Хорош, Доброгість, Радогість, Весел, Велес, Велесил, Велесилчик і т.д.
У деяких сторонах зазначают кожду коляду словами: Чи спиш, чи чуєш, пане господарь, Пане господарь, на ймя ......?
Або: Чи спиш, чи чуєш, ґречная жоно, Ґречная жоно, на ймя......?
Або: Чи спиш, чи чуєш, ґречний молодче, Ґречний молодче, на ймя ......?
Але по-протів священика або панства такий початок не ладит ся.
У старовіцких колядах є за кождим віршом приспів. Але той приспів не увезде однакий; у декотрих сторонах приспіву-ют так, у декотри знов інак. Приспіви за кождим віршом бу-вают такі: „Ой дай Боже!" або: „Ладо й Боже!" або: „Добрий вечер!" або: „Щедрий вечер!" або: „Добрий вечер! щедрий вечер!" Місцями повторяют за кождим таким приспівом половину вірша, а за нев еще раз приспів. На прим, так:
В неділю рано море заграло, Добрий вечер! — море заграло, Море заграло, руно роняло, Добрий вечер — руно роняло.
Місцями знов нриспівуют за кождим віршом так званий „великий приспів", а то так, що сам завідця (Пережий, Береза) співає вірш, а за віршем гукнут відтак усі колядники приспів. Оттак на примір:
Береза: В неділю, рано море заграло.
А колядники: Калино! Ей калино,
Чом тебе вода підмила!
Мабуть зайва річ відмічувати, що не всі наведені тут погляди Федьковича, а зокрема деякі етимологічні спроби, можна вважати науковими у строгому змислі цього слова. Я навів
375
суцільність цих його поглядів включно із його поетичними ін-туіціями, щоб виловити з них етнографічні реальності потрібні для нашого наукового досліду. Завважмо тільки, що кожна ділянка науки має таку свою переднаукову, часто основану тільки на інтуїції, стадію.
Відмітім перш за все важливий факт, що Федькович знає нашого Березу як „Пережу". Він знає теж, що цю постать називають також „Березою", але вважає назву „Пережа" правильною. Треба думати, що були льокальні відмінності цієї назви. Треба думати теж, що котрась із них відбивала старшу, чи більше архаїчну назву. Не маємо відповідного матеріялу для дискусії, відмітім тільки можливо регіональні питання назви, а також присутність у назві палятального „Ж", що могло постати із гуттурального „Г" чи „Ґ" як Бог-Боже-Божа, або берег-побе-режжя, або берегти-бережений. До цього питання ми вернемось в другій частині праці. Тут тільки відмічуємо матеріял. Для цілей цієї студії будемо далі називати досліджувану нами постать „Березою".
Виринає він перед нами із опису Федьковича напричуд мальовничо. Він мусить бути „парубок розумний, тверезий, чесний і поважний". Його колядники — це чесні легіні і добрі співаки, котрих ціла громада любить і поважає. Ведений інтуїцією, чи натхненням, чи ідеалізуючи старовину, — а чи може цей елемент виявиться значною мірою дійсний, — Федькович розгортає перед нами якесь таїнство минулого:
„ ... колядники образують тих лицарів, що в старовіцьких часах Божеству служили і святі єго контини (церкви) вартували. Для того ж і тепер мусять бути колядники так світло і хороше убрані, як тілько може бути."
Довідуємося далі, що після запрошення колядників у хату, вони .виконують танці виразно ритуального характеру. Зачинає їх „Дапою", який, як завважує Федькович, репрезентує сузір'я „Козорога" у небесному Зодіяку, — сузір'я, яке „домінує" в час Різдва. Танцюють вони на те, щоб „коноплі високо росли". Коноплі — це важлива рослина в осілому господарстві. Отже, це рід магічного танцю для „сіяння сімени", чи „врожаю". Ми далі стрінемося із описом „Кругляка".
Характеристичні є поради Федьковича для колядників, що йдуть до священика, чи до пана. Федькович вчить їх, що
376
„Коляда ясна, велична і свята пам'ятка, а кожний істинно учений і образований чоловік буде знати як учтити..."