Нираз така табора обмиє футко свою околицу, а такі бигме ходе голодні, єк котюги, а шо вже з них си люде натєн-куют, то далі" ни йде. Тай ше до того нїчьо сете заколєдуют. Коли знов табора, в котрий си доберут добрі, усі" рєдні колєдники, ледви обхожує за ничь одну, дві хаті", а чєсом и в одний хатї си виднуют, їсти, пити ни годни вже, ай гроші їм си сиплют, єк вода. Тай кождий таких колєдників люби и дуже файно їх приймає, тай уже з гори запрошує їх: „Дивіт ци, панове колєд-никове, тай ви панї березо, абесте си й нарик такі усї рєдні зи-брали тай мою хату ни оминули! Коби Бих дав диждати, то я си май буду знати, єк пид вас пидлагожєти, бо бигме є для кого. Оце колєдники! Шо варт, то варт".
Колєдники кунтентні, шо їх так вельбе и собі дєкуют ґаздам: „Дєкуємо, дєкуємо, дай вам, Боже, шєстє, здорове за ваш привіт, най вам Бих в стократ бирше навіти.Жобих лиш диждали, а ми вас ни лишимо ніколи". — А чєсОм додают на збитки: „А єк вам так за нами дуже лежи, то держіт нас аж и до нарик, а бізивно вас ни оминемо".
Звичєйно в колєдники идут такі, шо ходили вже по кіль-канацїть років в колєдниках тай знают добре тому звич. Уже наперед знают, де їх мут добре приймати, а де май гей таїс, а знов де и в хату навіть ни мут пускати. Тай знают, де и єк кождому ґазді в єго хаті треба виддати гонир, шоби си єму вдав. Бо ни кождий ґазда люби однако. Молодих колєдників добера-ют таки на то, аби си приучювали, шоби знали рєдно, єк сп має в колєдї ходити.
381
Берези то вже цілу гшлипивку собі колєдуют коледи, аби добре знали вести на памнєть коледи, аби си витак з него ни смієли люде, шо си путає та ни уміє добре вести коледи, він-чьованя, и колєдників, бо то все залежи на березі, бо єго всі коледники добре мусе слухати.
Котрий береза знає єк найбирше усіляких укладів в ко-лєдах, у вінчьованях, у дєкованях, а знає до того богато всіляких схараманив, уміє добре кождому ґазді й ґаздини удати пити за волев, то почерез него всіх би колєдників ґазди у пазуху клали, а при виборі на риздво то кожда табора бере такого березу на вирви так, шо вин ни знає навіть чесом и сам шо дієти тай з котров таборов йти. Но а це є великий гонир для такого берези, єк над ним си так дуже рвут.
Нираз так] си трафи, шо бідний чьоловік, ніхто за цілий рик на него и гадков ни верже, але на Риздво то шо май фрунт ґазди у селі просе, аби вин йшов з ними за березу, або аби йшов в їх ревір колєдувати. Тимунь кождий береза муси учіти си усіх звичєїв давних, старовіцких, тих, шо люде до них звикли и їх лиш одних хоте. Бо аби єкі то ни були коледи файні, то їх люде ни любе, уни лиш любе таки свої давні, старовіцкі коледи.
Станїславівский владика був остро виступив перед кількома роками против наших звичєїв колєдницких и против наших колєд, кажучі: „То поганцкий звичєй коледи! А ше такі, єк ту у вас на Гуцулах коледи, то вже цілком ни хрестіянскі, а ті ваші звичєї то безбожні, єкі ви виробєєте в колєдниках". — Заборонив остро попам пускати коледники після нашего дав-ного звичю, лиш аби йшли так, єк туда на долах дес кажут, шо ходе колєдуючі, отек буком молотїчі, з одної хати раз два до другої.
Попи и так ни дуже були до наших гуцулских звичів добрі и дивили си кривим оком на нашу моду, а тепер єк дав їм владика потуку, то вни вже цілком гадали, шо вже все перевернут з окрашем. Але то гов! Нарид ни бики, звичь, обред старовіцкий — то ни мітуса.
Заказали попи на Риздво, отек ни поледви з почєтком 1907 року, йти колєдникам з набутками. Заказали скрипку, тримбіту, плес, гуляне на колодці й співанки гуцулскі — одним словом кажучі сказали, аби ходили по церковному, побожно, так ек ходе коледники по долах.
382
Господи, шо ти си завів за рейвах, най лиш Бих борони. Зачєли всі" люде говорити, шо то вже попи хоте віру скасувати нашу давну, бо в нас говоре так, шо доки писанки пишут и доки колєдники ходе, то доти и наша віра руска буде на світі. В деєких селах цілком си сперли люде йти'колєдувати на церкву, а пишли колєдувати після стародавного звичю, але на свіцкі цїли. Знов в деєких селах попи боєли си дразнити людий и мало шо сперали, а порештї пустили після гуцулского звичю го-воречі: „Идїт, єк собі хочете, то нас ни обходи, бо ми вам ни позволеемо жедних набутків". — Але колєдники на це ни фів-кали, лиш робили своє. Єк ходили після давних звичєїв, так ходе й тепер, лиш ни вид дуже давного чєсу в деєких селах скасували колєду брати, то є, хлїб й зерно, а то через то, шо говорєт, шо тепер тєжкі чєси, доста й гроший на колєду.