„Козацкі колєдники" ходе так само, єк церковні, лишень буйнїшше, бо доконуют всі' звичєї давні, шо си людем ліпше подобає, бо нираз говоре люде мижи собов: Єк мут йти „коза
Ой зза горочьки, зза калиночки, Ми колєднички з Україночки!
4. Світські колядники.
385
ки", то бигме тих варт приймати в хату, а церковні боєт ци попа, то тим лиш винесу на двир коледу.
И видколи взєли свіцкі „козацкі коледники" силу мижи людьми, и зачели люди ліпше козаків приймати, то й попи поз-волет усе потихоньки церковним колєдникам йти після давно-го звичю.
5. Колядники між собою. Дивіт ци, панове колєдникове, научєє береза — аби ви хло ни робили сорому минї тай сами собі мижи людьми. Будьте веселі, єдерні тепер, єк йдемо хата вид хати: співайте, грайте си, аби всі виділи, шо йдут добрі, цікаві коледники, то ни бий си, аби хоть єк нас ни мали гадки пускати, то чєлїдь си скура-жи тай пидобе мушін, шо пусте в хату, а мут так приймати, шо відий.Знов треба си дивити, де гей так приймают, або нима перед ким, то там все робити на поперек, аби си зашібсти на далі, але де треба, то ходь аби зараз гиб, сила и охота муси бути, а ни бий си, шо ни буде нам гонир, — я вже тому добре пруб-ний.
Но, но, ми це розуміємо, але спершу треба завжде на сє повважити, бо витак лиш можна шептати! — додают коледники ніби для уваги березі. Ба найко, єк нас мут приймати в тий або в тий хаті. Ми такі, шо шє мало, або й нї раз ни ходили в колєдниках.
В тим груни маємо так облетіти, єк буря, бо ни бий си, ни нападет ки коритниця, меш шє просити їсти. Але в тий хатї треба си видновати. На оцим групи годї си вирвати, так шіре
приймают! — говоре старіші и прубнїшші коледники молодшим.
Єк дес си зближуют до поважного ґазди, до старого ко-лєдника, або до такого, шо зараз гарштелює, єк би шо так ни вдав в дечім, єк має бути, або єк вислухає, та видивит ци, шо так ни йде, єк має бути, то вже й нїчьо ни каже, але єка робота, така и плата, а витак на другий рик ни хоче навіть такого березу з колєдниками за кару в хату пускати. Перед такого ґазди хатов оден з колєдників, котрий вже знає або и береза єк знакомий в тим кутї, шє раз остро напоминає колєдників, шо тай ек робити, аби вгодити тому ґазді, шоби єго ни розсердити тай ни набрати си сорому.
6. Ґазди перед колядою. Раз два лагодьте, а чюй, бигме вже ни делеко чюти трим-біту, идут зараз суда коледники. Нираз борше котре перше
386
учює колєдників, дає знати в хату. А колєдників так вислухают, так визерают, єк ганя дожю. Вже знают з гори, коли прий-дут колєдники, бо знают порєдок хатий, в єким ходе колєдники, а знов знак про колєдників дає тримбіта, бо тримбіташ муси йграти, коли приходе ид хаті и коли видходє з хати колєдники.
Коли є прихєльні ґаздам мижи колєдниками єкі, и єк файні колєдники, то кождий си лагоди, єк може, говорєчі: Треба файно приймити сих колєдничків, бо є кого, а так файно ходе, шо варт, так єк має бути. Але єк идут ни в плит, ни в ворота колєдники, або єк си зберут чєсом єкіс самі такі, шо ходьби хотіли, то ни годни або таки лихо уміют, то за такі говоре люде: Хєй сараки, та на тоти лиш шкода кошту та чєсу! Вибегакают тай утуда на псю маму!
Єк вже зближуют си колєдники ид хаті, то домашні всі" си запрєтуют в хату, ґазда сідає мижи викна и дивит ци, єк идут колєдники ид хаті* до него.
7. Прихід колядників до хати. Колєдники плешучі идут так, єк я описав прихід до попа. Насамперед идут співаючі всєкі співанки, котрий єкої уміє, витак коло самої хати на знак дзвинка у берези все втихає, скрипка зачіпає грати до плесу, тримбіташ в тримбіту грає до плесу, а колєдники разом з плєсаками зачінают тричі йти плешучі до хати и назад:
Ой зза горочки, зза калиночки і т.д.
Єк скінчєєют плес, приходе пид викно поличєне, стают коло викна лицем до хати и колєдуют, так само, єк у попа. Коли ни приймают в ту хату, то одно з домашних виноси там шош на хрест пара ґрейцарив и повісмо, говорєчі: Прошу, на шо втєкаємо, а за бирше вибачєйте. — Колєдники кажут: Дєкуємо, дєкуємо, дай вам Боже, здоровя та встократ бирше за ваш па-віт, шо ви нас навітили. — По сим береза виходи, а за ним колєдники граючі, співаючі идут далі до другої хати.
В тий хаті, де приймают, виходи ґазда, а єк нима ґазди, то ґаздиня до колєдників и чемно запрошує отворєючі двері: Прошу, прошу близше, панове колєдникове. Дай вам, Боже, здорове, шосте загостили, ни оминули, та шо сми диждали. Позволь, Господи, вид сегодне и за рик так диждати в мирности та у веселости. — Де май е буйнїшші ґазди, подуфалі, то єк колєдники колєдуют на дворі пид викни та плєшут, то ураз