389
компромісі датується старинна дата Різдва, як дата народження християнського Месії. Це і був основний компроміс із міцно встановленим календарем свят сонячного циклу. Цей календар відігравав таку важливу ролю в житті народів, що довелося його прийняти, щоб уможливити оцю симбіозу. Нас не здивує, отже, що в описі Свята Різдва Шекерика-Доникова стрінемо повний сонячний календар разом із старинними елементами мітраїзму, себто головно хліборобського культу Мітри — Володаря Широких Степів і Пасовищ. (Мітра уругауяойті. Але ця частина буде предметом дальшого розгляду й аналізи.)
Щодо самої дати святкування Різдва пише д-р Ю. Русов у статті п.з. „З езотерики Українського Різдва" у „Визвольнім Шляху" ч.88, за січень 1955 р. слідуюче:
„Як це не дивно, але ми не знаємо точно ні дня, ні року початку нашої ери, себто народження Ісуса Христа. Згідно Євангелія від Матвія, Ісус народився до смерти Ірода, який помер у 750-ім році римського літочислення від заснування Риму, себто чотири роки до початку християнської ери. Згідно Євангелія від Лука, Ісусові було ЗО років у 15-ім році царювання Ти-берія. Різні обрахунки в перших віках християнської ери дають день народження Ісуса 18 або 19 квітня, 29 травня, 28 березня і інші дати...
... Свято Різдва було установлене на 25 грудня лише в 336 році в день свят „Natalis Invicti" — народження сонця, кінця найдовшої ночі і прибування дня." (Ст. 6.)
Над фактом дуже пізнього встановлення дати Різдва в 4-му і 5-му столітті у системі християнізму немає потреби довше спинятися, чи досліджувати. Історія цього встановлення, як теж довгих і затяжних спорів, чи боротьби, зокрема східніх напрямів церкви, яка одверто закидувала Римові „ідолятрію" і „поганство" у зв'язку із самим встановленням свята Різдва, а далі у зв'язку із визначенням його дати на день Народження Непереможного Сонця (Dies Natalis Invicti Solis), добре відома в науці і не може бути предметом найменших наукових сумнівів.
Необзнайомлених із цими фактами, відсилаємо до Брітан-ської Енциклопедії із року 1951, том 5, ст. 642. (Encyclopedie Britannica, Vol. V, pp. 642, A.B.)
На маленькому відтинку, серед високих гір, стрічаємо ті пізні гострі закази святкування Різдва. В обороні старинних звичаїв село відповідає... скарбоною на народні цілі, як Січ. Церква мусіла піти на часовий компроміс.
390
І може ми були б забули про інституцію Берези, якби пам'ять про них не збереглася в документах етнографії. До питання про те, що звичай і обряд святкування Різдва із особою Берези як головним колядником перейдемо далі. Покищо вернемо до характеристики, яку дає нам наш матеріял.
До тієї характеристики додає опис Шекерика багато барв, як теж істотних елементів для його культової аналізи.
Слово „Береза" уживає Шекерик як самозрозуміле народне слово, якого не треба пояснювати так як слова „піп", чи „дяк". Шекерик-Доників звертає увагу, що це була функція менше-більше постійна, а вибори мали більше формальний характер, бо Березою не міг бути кожний. Тут треба знання колядок, знання обряду і звичаїв, співу, музики і танців. Звичайно, було більше таких у величезній громаді Жаб'я і тут треба було своєрідних виборів чи групових запрошень. Це уточнення для обряду, що його дає нам опис Шухевича. Не видно тут вирішального впливу священика. Отже, котрий із описів тут тенденційний, чи може відноситься до ріжних сіл і дат. Як би не було, оба вони згідні в тому, що функція, чи достоїнство Берези було наділене авторитетом цілої громади, чи вужчої її частини.
Далі бачимо складність знання Берези. Це не тільки колядки в день Різдва, але ціле знання традиції, обрядів, ритуалу, колядок, музики і танців. Отже, ціла школа народної традиції, яка плекалася дбайливо. Приготування велися від самої Пилипівки. Різдво — це цілий цикл постів, свят і приготувань. Ця частина знаменито проаналізована у праці Сосенка.
Однак, заки перейдемо до етнологічних теорій чи насвітлень культу Різдва, підведім підсумки характеристики Берези на основі представленого матеріялу.
Отже, Береза — це провідник групи колядників. Це той, що знає всі коляди, всі зв'язані з ритуалом культові обряди та звичаї. Він веде групу музикантів і танцюристів. Танці були обрядово-ритуального характеру та мали освячуюче значення для зерна і врожаю. Береза є головним культовим співаком, хор тільки повторює за ним стрічки чи приспіви, подібно як священик, чи культовий жрець у старинних вірах. Його і його колядників шанують господарі і громади, як носіїв культу і маємо теж виразні докази, що він і його дружина були рівночасно культовими персоніфікаторами старинних Божеств, чи космогонічних потуг.