391
Для цілей дальшого розгляду, мусимо найвиразніше підкреслити постать Берези, як знавця, виконавця і сторожа культу, обряду і релігійного закону рівночасно. Зібравши і висвітливши цей доказовий матеріял, спробуймо приступити до його етнологічних насвітлень, а далі до можливостей розгляду цього питання у світлі порівняльної лінгвістики та релігіознавства.
Досліди Миколи Костомарова
В цій частині праці спробуємо з'ясувати погляди й досліди Миколи Костомарова на генезу й істоту нашого свята Різдва. У цім зв'язку нам доводиться відмітити важливу, хоч призабуту пращо Миколи Костомарова п.з. „Славянская мифологія".
Дивна була доля цієї важливої появи основоположної праці для порівняльних дослідів української старинної віри. Вона постала, як записи із університетських викладів Костомарова на цю тему у другій половині 1846 року. Отже, це час розквіту розмов і творення програми Кирило-Методіївського Братства. Погляди Костомарова на старинні релігії мали очевидний вплив, чи просто були ним самим сформульовані, як розділ програми братчиків п.з. „Закон Божий", або під назвою, даною цій програмі Зайцевим, як „Книга Битія українського народу".
Як відомо, в тому часі наукова праця могла бути друкована тільки в московській мові. Для відріжнення її від інших праць, як і для пошани самого предмету дослідів, Костомарів вирішив видати її старослов'янськими черенками кирилиці, уживаної в той час для друку священних книг. І так вона вийшла із типографії Вальнера у Києві. Але, хоч вона була дозволена цензурою, як наукова праця, то, однак, після її появи була „арештована" і дослівно спалена, як це робилося із книгами єретиків. Знаємо теж, що Костомаров був арештований весною 1847 року, як член Кирило-Методіївського Братства. Декілька примірників цієї праці належать до найбільше рідкісних того часу. Один із них зберігається в Брітанському Музеї, де автор цієї праці мав змогу в цілості її сфотографувати. Українським етнологам вона зовсім невідома.
Як на свій час, — а було це ще перед появою творів славного Макса Мюлера — праця Костомарова є знаменитою, а рів-
392
ночасно — це перший твір на українському грунті з ділянки порівняльного релігіознавства, попереджений хіба філософськими міркуваннями Сковороди на цю тему. В цій праці виявляє Костомаров доглибне ознайомлення не тільки із усією тогочасною літературою предмету, але він перший із українських етнологів, а один із перших в Европі, був обзнайомлений із старинною Авестою, себто священними книгами Заратуштри. Саме ця знайомість із старинною релігійною системою, дозволила Костомарову вникнути глибоко, зрозуміти й оцінити природу релігії, а в тому і нашої передхристиянської віри, а також відмітити деякі рівнобіжності, чи споріднення.
Із Авестою був Костомаров обзнайомлений через її німецький переклад Кльойкера, виданий із коментарями в роках 1776-1781.
А цей переклад, як подає його заголовок, був зроблений із славного сьогодні, але опрокидуваного у свій час в Европі, перекладу Авести, доконаного французом Анкетіль Дюпероном. Десять років фантастичних і небезпечних пригод із неодноразовим нараженням життя, посеред боротьби у Індії між Францією і Англією, — оце була ціна, якою здобув героїчний учений француз, ключ до зрозуміння старинних книг заратуштріяніз-му, як і самі ці книги, які він перший — у їх цілості — привіз до Европи.**
Довго тривала в науці боротьба за автентичність, чи навіть добросовісність тексту оголошеного Дюпероном. Навіть визначні учені орієнталісти, як Уиліям Джонз, дозволили собі на брутальні напади в критиці на героїчного ученого, що з таким трудом здобув ці тексти для європейської науки і цілого людства. Дискусія тривала так довго, аж у тридцятих рокахЧ 19-го століття три великі учені рівночасно розшифрували напис короля Дарія у Бегістун, що сповіщає гордо:
nach dem Franzosichem des Herrn Anquetil Du Peron, 3 Vols., Riga, 1776. „Anhang zum Zend-Avesta", 2 Vols., 1781. —»'
393
Наш учении, ведении духом шукання правди, не мав сум-гівів у автентичності книг Заратуштри перекладених Кльойке-юм. Він відчув і зрозумів їх важливість для дослідів старосло-ї'янської віри. Вже сам цей факт заслуговує на пошану і виріж-зення нашого вченого. Але його твір не був відомий, ані в Україні, ані в Західній Европі, тому доведеться „відкрити" його наново, через його повне видання.
Треба однак завважити, що перший переклад, чи версія ввести подана Дюпероном, зроблена аж із третьої руки, була цалека від філологічної докладности чи вірности, згідно вимог сьогоднішніх філологічних дослідів. Зокрема імена власні списані через середньо-перську мову пагляві, через передачу їх вимови жрецям культу вогню Заратуштри у Індії, а далі через французьку транскрипцію Анкетіля Дюиерона справді далекі від оригіналу. Але навіть у такому стані цей переклад дав уяву про духа оригіналу і відкрив Костомарову цілий світ поглибленого зрозуміння старинних вірувань.
Костомаров, за моїми відомостями, був перший, що вказав на пов'язання української мітології із старо-іранською. В тому самому напрямі, як побачимо, піде Ксенофонт Сосенко, але саме тому наш огляд етнологічних дослідів Різдва доводиться нам почати від Костомарова.
Саме доглибне вивчення Авести дозволило Костомарову зрозуміти, що помимо і всупереч поверховибму політеїзмові, система теології Заратуштри є монотеїстичною. Найвище Божество, Дух Агурамазда, не є сам творцем видимого зовнішнього світу. Він має під собою цілу гієрархію Творчих Духів, Богів, Духів-Геніїв, що їх можна — дуже умовно — порівняти із хорами архангелів у теології християнізму. Справа не в самій номенклатурі цих духових істот, чи Творчих Духів. Сам Заратуштра поборював примітивне розуміння „дайвів" у їх простонародньо-му, чи передзаратушріянському розумінні. Саме у тому факті полягала основа його релігійно-метафізичної „революції". Побачимо далі, що це питання буде мати відношення до дослідів нашого вужчого предмету.
Заратуштра проголошує і навчає про цілу систему метафізичних духових істот, які чи то як еманації, чи аспекти самого Агурамазди, творять далі світ, чи справують у ньому певні божественно утримуючі, або творчі функції.
Також ведийський сповидний політеїм розуміють сьогоднішні учені, як відомий для цієї релігії генотеїзм, себто видвиг
394