Аналіза дальших елементів цього широкого і розгалуженого празника, складного у своїх наверствуваннях, тільки потверджує ці основоположні погляди нашого великого вченого. Віддаючи йому належну пошану, продовжуємо дослідження нашого вужчого предмету у праці Сосенка.
Як додаток для цього розділу наводжу для дослідників, які не мають змоги бачити тексту Костомарова, ці частини його книги, з якої зачерпнуті мої цитати, в оригіналі і без скорочень.
397
a
Наведена у вступі праця Ксенофонта Сосенка обіймає та синтетизуе увесь доступний етнографічний матеріял і пробує з'ясувати складні наверствування, а разом із тим старинність і глибинність культу Різдва.
В основному його концепція Різдва — це Різдво Світу, подібно як ми це стрічали у праці Костомарова. Однак, Сосенко багато яскравіше від Костомарова зображує РІЗДВО, як саму Істоту Свята, персоніфікованому як ПТАХА-РІЗДВО, або ЖАР-ПТИЦЯ.
У першій своїй праці п.з. „Праджерела українського світогляду" висловлював він погляд про мітологічну орієнтацію цього свята як солярну, себто соняшну, „опираючися — як він сам каже, — на деяких обрядах цього свята, а не звернувши уваги на колядки і щедрівки, що справу в іншім світлі проявляють. В цих колядках і щедрівках знаходить він виразно означені основи люнарного (себто місячного) та астрального, або сі-дерального, (себто зоряного) космогонічного світогляду.
У цьому відверненні від солярної концепції Різдва (дарма, що вона виразно потверджує свідомістю самих ви знавців
401
культу Різдва на Гуцульщині) пішов Кс. Сосенко, на мою думку, задалеко, хоч зовсім вірно відкриває ще старші наверствування, а зокрема престаринні космогонічні концепції Різдва Світу.
Як протиставлення своїй власній первісній концепції, наводить він слідуюче:
„Культ „живої ватри" мають якраз Гуцули на св. Вечер і по цілій Україні, як свідчать обряди перед святим Вечером, є незабутній первісний культ живого, природного вогню, — а не культ сонця. А вже найкращим доказом цього є тема свята Різдва, що трактує про створення світу, і всі колядки на цю тему. Тимчасом з колядок і щедрівок виходить, що світотворчим первоначалом у почині світу був астральний вогонь загально, а спеціяльно еманаційна сила місяця, що впливала на внутрішній гін життя усієї природи." (ст.209.)
Завваження про преглибокі інтуїційні концепції космогонії Наших прапредків вірні, але це свідчить про старші основи самого свята і зовсім не виключає його основної солярної орієнтації у встановленому вже солярному календарі. Трудно одне вважати оригінальним, а друге нагашвовим, коли говоримо про таку старовинність загально-індоевропейського культу і мітології. Крім того, сам Сосенко відмітив був вище, що сама „Жива Ватра" була теж у старині пов'язана із культом Сонця. Це може відноситися до часів, про які ми ще замало знаємо в науці, щоб робити тут розріжнення.
Про яку старинність мова? Були ж у цій старині довгі й необчислені ще тисячоріччя, які пов'язують найстарші обряди