Таким чином, наприклад, Божество одного з народів Нманія попадає в пантеон побіч Бередж'ї, чи Ушагіни. Всі три мусіли бути первісно окремими Божествами, але їх теологічна подібність у концепції дозволила теологам обняти їх у одну групу Божества у трьох назвах. Але рівнобіжно бачимо вже там Божество чисто абстракційно-теологічного походження як наприклад Сьраоша, що просто значить Слухняність, або навіть Карність, себто є Потуги самого Обряду і Ритуалу поєднаного із Законом. Це, отже, відповідає старинним праукраїнським поняттям Закону і Покону. Сьраоша, як таке Метафізичне Бо
417
жество, — уживаю Ч161 назви із застереженнями и недоклад-ности і умовности, має відразу місце як один із Духів, чи Потуг Агура-Мазди. Так відбувався процес синтетизації заратуштріян-ського монотеїзму із тенденціями у тому напрямі первісного Генотеїзму.
Сам Заратуштра, так слід мабуть думати на основі того, що до сьогодні знаємо про заратуштріянізм, гостріше і міцніше наголошував монотеїстичну стрункість свого вчення і численні надто примітивні персоніфікації сил природи, чи душі людини, отримують негативну характеристику як „Дайви" себто демони і їх поборювання стає священним обов'язком „маздаясьніяна", себто визнавця релігії Агура-Мазди. Ця священна формула визнання „вірую", у виді: „Я є Маздаясьніян, поборник дайвів" стрічається дуже часто у молитвах заратуштріяиців.
В той час численні первісні індо-европейські Божества попали в „Демони" заратуштріянізму.
Коли ж не попав у той час, чи пізніше пресильний у культі Мітра, Божество Сонця і Володар Широких Степів, то це сталося тому, що він був надто сильний у культі, щоб можна його заступити вищим у абстракції культом Агура-Мазди. Отже Мітра стає Особовим Видом Агура-Мазди, його Божественним Двійняком.
Слід, отже, здогадуватися, що таким чином і Бередж'я не міг бути виключений із старинного культу і тому був прийнятий у пантеон, набравши тільки більше метафізичної харак-! теристики, яка зближувала його чи ідентифікувала із Духом Сьраоші, себто Володарем релігійного Ритуалу і Послуху Законові рівночасно. Цього другого елементу послуху Законові, як такому, ми у нашій характеристиці Берези не знаходимо. Але його характеристика як Володаря Релігійних Обрядів, як їх знавця і зберігача, повністю відповідає тому всьому, що ми навчилася із дослідів над постаттю нашого Берези.
Але вернім ще на деякий час до загальної характеристики заратуштріянізму.
Нищівні, негативні сили природи і людської душі, в тому і деякі „девас" із старого культу, одержують у системі Зара-туштри теж своє метафізичне вивершення у постаті Космічного Зла, себто Ангра-Майнію. Між ним а Агура-Маздою, через його Потуги ведеться Всевічна Боротьба. Звідси популярна характеристика заратуштріянізму як дуалізму.
Процес включання Божеств у більше суворий, метафізичний пантеон Заратуштри мусів теж вестися і після смерти,
418
а зокрема в добу Сасанідів у Персії, коли саме більше особове Божество улюбленого народами і популярного Мітри, проявляє експансію, далеко поза межі Персії, а ставши популярною релігією римських легіонів, знаходить поширення скрізь там, де сягають межі римської імперії. В такому виді ми бачимо його культ у Англії. Гієрархічна структура Ордену Мітри, із його ступенями, дуже відповідала потребі гієрархії у воєнно-лицарському її розумінні.
Було б однак великою помилкою припускати, що це в тому саме часі розвивається сама концепція Мітри. Ні, це старинне Божество виразне із доби плекання великих отар у широких степах. Його культ тільки вертає до потуги і бере перевагу над трудним суто-теологічним культом метафізичного заратуштріянізму. Старинні тексти доводиться тоді перекладати на новіші форми іранських мов.
Слід виразно ствердити, що Божество Бередж'ї стрічаємо саме в найстарших частинах Авести. їх постання чи включення не дасться віднести до доби сасанідів.