Відмітім теж виразно для дальших дослідів, що Божественний Вогонь — або Бог-Вогонь — є сином Агура-Мазди. Це придасться нам для дослідів старо-українських концепцій Троїстосте.
Це той сам світотворчий Вогонь-Слово, що його у грецькій філософії буде вже на базі чистої метафізики проповідувати божественний Геракліт.
У нашому досліді — це той Живий Вогонь, що із його культом так сильно і нерозривно пов'язаний наш культ Різдва, культ Перуна і культ Купала.
І знову бачимо, як даремно пробує Сосенко зрізничкува-ти „два різні культи Живого Вогню", покликаючися на його інтерпретацію цих культів... у Мексико.
Розміри і тема праці не дозволяють увійти в розгляд складної проблеми датування постання віри заратуштріянізму, як історичного факту і як довгого історичного процесу перед самою появою пророка. Коли говорю про загально-прийняту дату як семе століття перед н.е., то маю на увазі як ,.terminus non ante quem".*
421
Отже існування практики Бережі, як того, що береже звичаї і обряди, мусіло на довгі століття випереджувати постання його абстрактного культу як Божество Бередж'ї, себто Божество Береження Культів і Обрядів.
На мою думку, особа Берези в старо-українському обряді — це залишок отого стану старо-української віри, коли в громаді існувало достоїнство народнього жреця, якого обов'язком було саме бсреження обряду і переведення цілого довгого і важливого свята в році, якого кульмінаційним пунктом була відома Сосенкові і етнологам перша жертва в році Істоті Різдва Світу, Творчим Світопотугам і рівночасно Новонародженому Сонцеві, чи теж його персоніфікації у виді новонародженого дитяти, того самого, що його знали вже орфійські містерії у Греції, як „Ерікапайос", себто „Вчаснонароджений у Жолобі".
Досліди Сосенка відкривають нову добу у вивченні Різдва, у пов'язанні із цілими епохами індо-европейської мовної і ще виразнішої релігійної спільноти, яка то релігійна спільнота саме і творила основу для відчування їх споріднення і приналежносте до Віри. Саме такий змисл віднаходжу у славному написі Дарія.
Етимологія слів „Бередж'я;* і „Береза"
Спробуймо вкінці розглянути етимологію наших понять „Бередж'я" і „Береза" в надії, що можливо звідси доглянемо якесь додаткове світло для роз'яснення нашого питання.
Тут доводиться нам користуватися загально відомими джерелами, а головно словниками, тому я не буду вже обтяжувати цієї праці надто вже відомими бібліографіями і наведеннями. В основному це буде відомий словник Бартгольомая для Авести, а словник індо-европейських мов у найновішому видан-
* Учені Едуард Маєр (Eduard Meyer), а також Макс Дун-кер (Max Duncker, Geschichte des Altertums, 4, 78.) приймають як дату життя Заратуштри час біля 10.000 літ перед християнською ерою. Однак не всі учені погоджуються із тим датуванням. Все ж таки є загально прийнятим у науці відносити життя Заратуштри до передісторії і пов'язувати постання його релігії із старинною вірою магів у Медії.
Релігійна традиція заратуштріянців переносить цей час у ще глибше минуле.
Для основної літератури предмету доводиться вказати на Брітанську Енциклопедію, 1951, том 23, ст. 986-989.
422
ні для етимологічних дослідів. Подані ними значення і здогадні етимології були мною дбайливо провірені.
На ґрунті Авести етимологія слова „Бередж'я" не представляє ані труднощів, ані сумніву.
Це слово-поняття походить від слова „берег" — „Ье", яке означає релігійний обряд. Подаю повний обсяг значення цього слова:
1. релігійний звичай
2. релігійна форма чи формула
3. те саме, що латинське слово „рітус" — себто устійне-ний ритуал жертви, обряду, молитви чи свята.
Слово вимовляється і пишеться у фонетичній транскрипції через глухе „е", подібне у вимові до полтавського „е" у слові „зелений". Це короткий глухий звук, подібний до нашого „и". У фонетиці він має свій знак як відвернене ,,е", себто як „з", отже в латинській транскрипції ,,Ье".
В українській мові, головно у південних діялектах, дуже часто чуємо таке глухе ,,а' замість виразного звука „Е", головно перед наголосом.
Далі довідуємося, що це слово уживається тільки у зв'язку із гатхами, отже в найстаршій частині Авести.
А отже слово,, берег" так і означає той обряд, чи той ритуальний спів і танець, чи бажання у щедрівці, себто форма благословення, що їх має берегти наш Береза.
Під гаслом „Бередж'я" знаходимо вже відоме нам із наведених текстів: Назва Божества, що побільшує збіжжя і отару, пов'язана із Ушагіною і Нманією. Тут немає для нас ніякої несподіванки крім надто великого спрощення значення тих Божеств, як ми це бачили із текстів.