Але довідуємося також, що слово „бередж'я" виступає також як прикметник. Як такий, це слово задокументоване в тексті у своїм найвищім ступені (т.зв. суперлятиві) у виді: „бе-редж'янштама" і означає: „той, що найкраще переводить релігійні обряди і на них найкраще розуміється", — а це дослівна і докладна характеристика нашого „Берези".
Наше шукання по словниках ще й тим нагороджене, що оба слова, отже „берег" і „бередж'я" пов'язані із поняттям „Аша".
„Аша" — це найвищий релігійний закон, а рівночасно основа Космічного Ладу. Етимологічно і семантично це слово важливе і священне, є тотожне із санскритським словом „ри-тя", яке так часто стрічаємо в Ригведі .
423
Хоч ці слова фонетично не звучать як подібні, проте це „Аша" постало із „Рита", а саме із міцної форми — Арта — через заміну групи приголосних „рт" у „ш", що є закономірним з'явищем фонетики мови Зенд, дістаємо звучання „Аша".
А отже, наш Береза, чи Бережа — тут придається запис Федьковича — це не тільки народній жрець, але високий священнослужитель, — „Маг", — чи „Брагман", який знає основу основ, „Релігійно-Космічне Право", що не тільки є основою космічного ладу, але воно само цей лад творить і здійснює.
Бачимо, що із своєї старовинної священничої ролі наш гуцульський „Береза" продовж історії був здеградований до функції самого тільки зберігача народніх обрядів і віри.
Натомість в Авесті і Ригведі його священництво стало основою великого космічного права і Обряду Всежертви — а він сам у своїй метафізичній природі — Божеством Релігії, Обряду, Законів і Поконів, — Аспектом Бога Найвищого, — чи навіть самим Брагманом, головою Трійці у Гіндуїзмі.
Чи можемо сягнути глибше? Чи відома нам з черги етимологія слова „берег" — як релігійний обряд?
Тут вже доводиться нам здаватися на порівняльні аналогії. Я вважаю, що дієслівні корені „берег" у Авесті і санскритське „бриг" — „ЬгЬ" — є споріднені.
Коли порівняємо таку чергу дієслівних коренів як:
Санскрит Авеста
врит (угт.) — верет (var.it)
прит (ргі) — перет (par.it)
бриг (Ьгіі) — берег (ЬдОП)
то це зовсім виправдує наше рівняння — бриг=берег у значенні, яке знаходимо у... староукраїнській мові, а саме „берег-ти", наприклад: берегти звичаї, обичаї, чи тайну. „Берег" — отже це, — „зесгеШт tegendum" -— те, що має бути бережене як таємна, чи загально-релігійна форма, чи магічна формула, чи навіть заклинання.
Із цієї форми „берег" через приросток (суфікс) „а" — найчастіше уживаний в індо-европейських мовах — дістаємо здогадні посередні форми: „берега" — чи „бережа".
Для утворення абстрактівум, себто більш загального, абстрактного поняття, стрічаємо на індо-европейському грунті суфікс „я", в старо-українськім „є" або „іє", як наприклад: „весел" + „іє" дає „веселіє" і т.п. Палятальне „я" викликає таку ж паляталізацію „г" і „ґ" як у прикладі: „Бог" — „Божіє" — чи „Боже". В староіранськім стрічаємо ще в нашому випадку аф-рикатізацію: „г" стає „дж". Отже „Берега" — „Берег'я" — „Бередж'я".
Я вже вказував, що Сосенко помішав тут теж інше слово а саме: „бареза" —„високий", також як іменник — „бареза" — „гора". І це слово, як думаю, має відповідник в українській мові як „берег", себто високий берег, або гора над рікою. Але над цим уже не будемо спинюватися більше.
Відмітім накінець той важливий факт, що ключ до зрозуміння слова „берег", як ритуальна формула, що має бути бережена, ми знайшли саме в українському значенні цього словак Я відмічую цей факт, але не виводжу із нього ще ніяких висновків, як я обіцяв у вступі. Ми збираємо дослідницький матеріял для солідніших висновків.
Якщо санскритське „бриг" ідентичне у своєму корінево-му значенні і нашим „берег", то це допоможе нам зрозуміти одне із найосновніших понять цілого брагманізму, а саме: слово „Брагман". Тут тільки доданий суфікс „ман" до відомого вже нам кореня „бриг" — „браг".
Дістаємо поглиблене вже в самій основі значення слова „Брагман".
А саме це значить:
1. магічна формула, бережена як таємна
2. ритуальна формула
3. жертовна формула.
Брагман із здовженим „а" означає жреця-священика, відуна цих формул. Із цього поняття, як відомо, розвинулося розуміння Найвищого Божества, яке в строго теологічній і теократичній системі брагмаиської літургії стає Ідеєю Божественного Знання і Розуміння, Ідеєю Знання Таємного і Рівночасно Ідеєю Творчости Світу через Священне Слово.
Священні гимни Вед були дбайливо бережені від очей і вух профанів чи іновірців.
Тут наше слово „берегти як тайну" приходить на поміч цьому розумінню „Брагмана" як таємної формули, і як саме Таїнство релігійного Акту.
Ось яке велике таїнство, що його мав берегти наш старо-віцький Бережа.
Таїнство Віри, Велику Силу Духа Нації, її Божественні Закони і Покони, які вона сама творить через натхнення своїх
425
віщунів для своєї Божественної Творчости у світі Найвищого Бога, що його поети звуть такими різними іменами.
Писав Щекерик-Доників, що як довго пишеться писанка і співають коляди, так довго не пропала наша українська віра
Ми починаємо розуміти мудрість і таїнство нашого Великого Свята: Різдва Світла і Світу.
Лондон, 1956-57.
* БІБЛІОГРАФІЯ
Подаємо важнішу бібліографію, що має хоч би загальне чи побіжне відношення до нашого предмету. Праці, що мають ближче відношення до самого предмету дослідів, себто постаті „Берези", були вже наведені в тексті. Однак, для цілости перегляду подаємо ці твори також у цьому розділі.
СОСЕНКО, Ксенофонт: Культурно-історична постать свят Різдва і Щедрого Вечора. Львів, 1928.
СВЄНЦІЦЬКИЙ, І.: Різдво Христове в поході віків. Львів, 1933. (Знаходимо там теж згадки про „Березу". Його назва поставлена поруч румунської „Бресая", як у Грушевського.)
КИЛИМНИК, С: Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Томи І-ІУ. Вінніпег, 1955-62. Праці Інст. Дослідів Волині ч.З. (тут теж знаходимо тільки коротку згадку про „Березу". Немає ніякої спроби історичного освітлення предмету заповідженого в заголовку книжки. Постать „Берези" зльокалізована до самої Гуцульщини.)
, ГНАТЮК, Володимир: Колядки і Щедрівки. Це найкраща збірка колядок і щедрівок видана цим великим знавцем і дослідником українського фолкльору, видана у серії Збірників НТШ у Львові. Саме в цій праці поміщений опис ШЕКЕРИКА-ДОНИКОВА: Як відбуваються коляди у гуцулів. Саме цьому описові завдячую найавтентичніший опис колядування та основні відомості про „Березу". Цитати й обговорення у тексті праці.
ШУХЕВИЧ, Володимир: Гуцульщина. Т.ІУ. Знаменита праця ученого етнографа і рівночасно любителя Гуцульщини. Одне із перводжерел для нашого досліду.
ФЕДЬКОВИЧ, Юрій: Писання. Видання Івана Франка. Федькович перший відкрив і доцінив старинність і культову
426