СВЯЩЕННИЙ ГЕРОЇЗМ
(Як основа українського національного світогляду)
Доповідь виголошена в Ольдгамі, дня 24-го серпня 1957 р. на ill-му З'їзді Філії Легії Українських Повстанців у Вел. Брітанії. (Порівняй: "Українське
Слово", Париж, ч. 827.)
Проблема української національної ідеології, чи теж синтези української духовости обіймає з природи речі цілу історію нації. Однак аналіза цього питання на історичному матеріялі доби Великої Київської Держави — Київської Pye«, — виходить поза межі однієї доповіді. Я зроблю це в окремій праці п. з.: „Ідеали українського лицарства княжої доби".
Однак вже тут хочу підкреслити декілька фактів, що творять хребет нашої проблеми.
Коли Володимира Великого спитали, чому він так щедро роздає золото своїм лицарям, він відповів:
"З доброю лицарською дружиною можна здобути все золото світу, — але за ніяке золото світу не можна купити доброї дружини".
Ця правда дійсна і на сьогодні, для українського націоналізму, який кладе в основу цінностей людини її характер.
Славне твердження Володимира Великого приводить на думку міт Плятона, що порівнює людські душі до металів. Людина, якої характер є золотом, чи сріблом, буде творити найвищу верству і основу в тімократичній суспільності, чи в майбутній ідеальній державі.
В поставі супроти зовнішнього світу і історії українське лицарство здобулося на такий величавий пам'ятник державного мислення та ідеології, яким є "Слово про похід Ігоря".
"Русичі червоними щитами степ перегородили!" Перегородили степ від наїзду монгольських орд.
В основі такої постави українських лицарів лежить ідея про борню Світла із Темінню, яку вони — внуки Дажбога, сини і сила Світла, — здійснюють у боротьбі із синами і силами Теміні, темними і дикими монгольськими ордами.
Та сама ідея Борні Світла і Тьми лежить сьогодні і є актуальна в душах сьогочасних українських лицарів, які здійснюють героїчну оборону цілого людства від загрози московського імпе
448
ріялізму і всього того лиха, що від нього походить і з ним в'яжеться.
Отже становище і характер священного героїзму, як основи українського світовідчування, було вже ясно виражене і здійснюване в ідеології українського лицарства Київської Доби.
Однак, як я сказав, докладна аналіза цього питання вимагає окремої праці.
Ближче до нашої доби є період Української Козацької Держави і до питань ідеології цього періоду доводиться нам перейти.
Національно-визвольну боротьбу України в усіх часах характеризує перш за все безмежний і неперевершений в історії героїзм та жертвенність її борців і лицарів.
Жаден історик не годен спромогтися навіть на приблизну оцінку жертв боїв і куди вище число жертв погромів і знущань над українськими повстанцями з часів Хмельниччини.
Якийсь згущений і окаянний вир наруги і насильства над мирною, але свободолюбною нацією повинен би застановити істориків над філософією Зла в історії.
Конецпольські в часі одного із своїх погромів мав відібрати кількадесять тисяч крісів. І стільки було шибениць, палів, хрестів, дараб із повішеними, що їх пускали Дніпром, щоб несвітським жахом задавити непереможне прагнення нації до волі.