Історія — це процес самоусвідомлення нацією своєї сутности; через усвідомлення себе самої в процесі історії нація здійснює своє призначення.
На дні неволі українську націю пробуджують до історичної дії сили Зла і Насильства, що використовуючи лагідну і миролюбну вдачу, накладають на націю своє люте ярмо. Жорстокі терпіння змушують націю до самооборони. Вона пробуджується і тоді, — і тоді стає для неї самої проблемою її власне існування у ворожому оточенні. Повстає питання, як їй бути у світі, а це вже питання історії людства.
Часто не відразу знаходить нація відповідь на питання: як їй. бути в історії, бути чи не бути.Часто переважають спочатку спроби опортуністичного достосування до ворожого ото-чення і зла. Постає внутрішня борня, часто революція за вірний світогляд і свідомість нації. Правильна розв'язка цього основного питання дає правильну поставу нації супроти історії, а отже забезпечує її розвиток на довгі сотки літ.
У цій боротьбі, —внутрішній, чи зовнішній, — нація віднаходить себе саму для себе і для історії, знаходить свій історичний світогляд, оформлює свій історичний досвід, а отже, — ми кажемо, — дозріває у своїй національній свідомості.
Дивне диво. Усвідомлення своєї найглибшої сутности докопується в стані, який екзистенціоналістична філософія окреслює як т. зв. "граничну ситуацію", себто при загрозі смерти, чи зустоічі із самою смертю.
В такій саме ситуації знайшлася українська нація в наведеній уже вище добі Хмельницького.
454
Це там, на тих мученицьких палях докопувалася містерія найглибшого духового пробудження.
Пекельний біль розорював тілесну поволоку людини аж до її ядра. І понад цей пекельний біль, над страх смерти, над саме життя постає нова, незнана дотепер сила, — правда, пізнання, Сила Безсмертного Духа.
Так, є Правда, — є Сонце в житті людини і в історії. Є добро і цінність вища за життя, вища за біль і за страх смерти, —
— це Людська Гідність, це Воля Нації, це сама Нація як духова спільнота всіх її членів, живих, мертвих і ненароджених, —
— це сам Творчий Дух Людини, що животворить в історії людства.
Цей Дух і ці дійсні у ньому цінності є вищі від життя. І саме цю правду стверджується і потверджується ціною життя.
Оце є філософський зміст тих дзвонів, що дзвонили над живою ще душею Лицаря Богом Даного. Це правда, що ані смерть, ані пекельні тортури не вб'ють Живої Душі.
І тут саме є межа Влади Зла над світом.
"Не скує Душі Живої..." — виразив цю правду Шевченко.
"І Неситий не виоре на дні моря поля!"
Так, так! Але пізнання цієї правди є дійсне і дається тільки ціною отих палів і дараб із шибеницями, що плшш Дніпром.
Без цього потвердження Моральна Сила в історії людства була б недійсною. Тріюмфувало б Зло і Насильство і не було б кінця пеклу на землі.
Щоб його побороти треба Сили, — але Сила має нову якість, — новий визначник в історії, — це сила, що стає на послуги Добра, Правди і Справедливости. Це Сила Ясного Лицаря, а не Лють Окаянного Злочинця.
Історики не зрозуміли добре різниці поміж цими двома якостями Сили, —
Силою Божественною, Ангелічною і Силою Пекельною, Демонічною.
Тому історики не розуміють і не доцінюють історії України. Вони вбачають там тільки силу поміж силами, — і то силу слабшу поміж силами більшими, зовсім не вбачаючи її нової, морально-ідейної якости, так виразно проявленої в історії України.
455
Нічого дивного. Шкільна історія все іде позаду поза визначеними і здійсненими в історії ідейно-моральними цінностями. Справжні творці історії це ті, що ці цінності творять. Не ждім нічого від чужих істориків. Тойнбі нас не помітить. Якийсь майбутній Тойнбі буде докладно досліджувати, коли саме вперше в історії України проявилося усвідомлення її виїмкової сутности: поєднання Сили — Героїзму із прагненням Добра, Правди і Справедливости.
Я згадав уже, що це сталося вже в універсалах Хмельницького. Його свідчення Богом не є тільки дипломатичною фразою, ані модерною забріханістю пропаганди, — цс дійсна і хрустально чиста правда Лицаря Святої Борні.