Щоб братню кров пролити просять,
І потім в дар Тобі приносять
З пожару вкрадений покров! ..."
("Кавказ")
Священний героїзм Шевченка це не тільки боротьба проти тиранів, — це нещадний похід проти всякої облуди, лицемірства й неправди в історії людства.
Це борня не тільки проти тиранів, але й проти ідолів, що стоять тиранам до послуги.
Бог Шевченка — це Живий Дух Правди, Добра і Волі, — а не уосібнення і образ Людського Деспота із бичем у руках на Божому престолі.
460
О, Шевченко був більше відважний ніж Вам здається, лицарі і герої. І з такої відваги повстає історія людства.
Саме на цих висотах теофанії, себто Богооб'явлення,зв'язок філософії Шевченка із філософією "Зміїного Потопу" Сковороди є найбільш очевидний.
Не досить сказати, що національний світогляд Шевченка є революційний і героїчний. Треба ще виразно сказати, що цей героїзм є священний.
І ця окрема барва відрізняє україський героїзм від трагічного героїзму Шопенгауера. Трагічний герой Шоиенгауера протиставить себе одного цілому зовнішньому світові і ... трагічно гине. Так само „Воля" в розумінні Шопенгауера є протиставленням цілій решті світу. Вона розливається в просторі і... гине. В українському світовідчуванні герой здійснює якесь творче і конструктивне завдання. Він бореться із силами нега-ції, і морального Зла, що перешкоджають у сотвореній Ладу і Добра. Отже позитивні моральні якості є нерозривно зв'язані із відчуванням українського героїзму.
До поглиблення цієї теми доведеться мені вернути ще не один раз у моїх працях. Тут хочу тільки окреслити основну різницю між українським і німецький Героїзмом.
Цю різницю двох світоглядів відчули україські повстанці на вістрях своїх і німецьких багнетів.
Так, так, Дорогі Браття, навчіться цієї правди, що поза силою зброї чи багнета діє в історії Сила Ідеї, якій багнети служать. Це діється зовсім незалежно від того, чи поодинокі власники багнетів розуміють цю справу, чи ні.
Чи треба доказувати українцям, чий зловіщий дух і чия філософія стоїть поза багнетами московського большевика?
А чи не треба нам підняти до висот всесвітньої філософії оцю дивну і незбагненну ще силу Твоєї Душі, український повстанче, — цю Силу, що поза вістрям Твого багнета у Твоїм серці горіла?
Цю сутність українського героїзму усвідомлював собі Василь Стефаник і він надає цій правді мистецький вираз.
Вернемо до долі двох синів із новелі Стефаника "Сини". Це ті самі сини, що із них старший, Андрій, показував кінцем своєї щаблі землю України і її кров у власному серці. Ця кров була пролита. Смерть цих двох синів відбивається в душі старого батька потрясаючим до глибини душі релігійним катаклізмом.
461
Читаймо Стефаника: " „Він зварив кулешу, убрав білу сорочку, повечеряв і затих. Потім прикляк до землі і молився:
— А ти. Мати Божа, будь мойов газдинев. Ти з своїм сином посередині, а коло тебе Андрій та Іван по боках. Ти дала сина одного, а я двох".
("Сини", Стефаник)
Тут немов зривається якась занавіса, що заслонювала ще не виявлену глибину душі українського селянина.
Смерть двох синів, — чи кажучи загальніше, трагедія Крут і Базару, — потрясає українську душу до непроявлених ще глибин. В розораному серці заторкує і пробуджує до життя Силу Українського Героїзму, поєднану із якоюсь невиявленою, релігійною містерією. Український селянин, оцей батько із новелі Стефаника, — ще не усвідомлює собі сутности цієї Сили, але вона вже пробуджена в його серці і він у найглибшому душевному потрясенні відважно, чи богохульно порівнює смерть двох його синів до смерти Христа.
В душі цього селянина справа смерти його синів набрала вже того самого значення, сили і святости, що смерть Ідеального Спасителя із його віри. Отже його сини згинули в обороні Правди, Добра і Снраведливости. Тоді в душі батька повстає справедливе пиїї ?ня: чим гірша жертва його синів, — свідома їх крови і життя, свідомо, вільно і доцільно складена, — чим гірша ця жертва від жертви Священномученика.
Увесь цей катаклізм, — прозріння, божевілля, чи богохульства, — згущує Стефаник в одному геніяльному образі: "Ти дала сина одного, а я двох".
Але їх не було тільки двох в історії України, двох Лицарів Священного Героїзму, оборонців Волі, Добра і Правди.
Під Крутами було їх триста, під Базаром їх було Триста-п'ятдесят дев'ять,... чи скільки.
Хто порахує точніше, хто порахує їх всіх. . . .
Зачинаємо розуміти справжню сутність історії як втілення і здійснення Ідеї. І це є наше ідеалістичне розуміння історії.
Загони українських повстанців і утворена із них Українська Повстанська Армія є спадкоємцем і носієм українського священного героїзму і його яскравим виразом у історії людства.