Однак в обличчі світу наслідком довготривалої ворожої нам пропаганди, чи недостаточної ясности виразу і відсічі з
462
українського боку, український націоналізм дуже часто змішували чи змішують із німецьким націоналізмом.
Поскільки німецький націоналізм через своє загарбництво чужих земель і народовбивство засуджений за відомі злочини, — цей негативний засуд чи негативне відношення переносить ворожа пропаганда на український націоналізм.
Отже слід виразно сформулювати основну різницю поміж ними:
Один і другий націоналізм визнає Силу, — а зокрема Збройну Силу, як рушійну силу історії.
Але коли в німецькому націоналізмі сила є сама для себе правом і законом і ніякого морально-ідейного виправдання не потребує, — то в розумінні українського націоналізму Сила служить Ідеї і Праву. Творча історична Ідея, Право, Правда і Історична Справедливість є понад Силою. Сила є збройним рам'ям Права і Правди.
Заілюструю це на прикладі:
Ні один злочинець не прийшов би до суду, якщо не привела б його сюди збройною силою поліція. Без цієї збройної сили не можна би ані видати засуду, ані покарати злочинця. Однак поліціянТі що привів злочинця і його сила, ще не є сама по собі правом, чи справедливістю. Отже сила в цьому випадку не є правом сама для себе, але служить для здійснення права.
Однак у міжнародніх відносинах в дотеперішній історії людства такої сили ані установи, що служила б Праву не було. Дотеперішні міжнародні організації є тільки виразом міжнароднього укладу сил. Злочинці супроти людства засідають у т. зв. міжнародніх трибуналах.
На правдивого Лицаря Волі, Добра і Справедливости людство ще чекає.
Український націоналізм боронить права своєї нації на свою, споконвічно його власну Землю, Волю і Державу. Отже це добра справа. Це справа, якій повинно симпатизувати добросовісне людство, чи теж добросовісна частина людства.
Наша справа нерозривно поєднана із встановленням Права і Справедливости між народами світу. Українській Збройній Силі призначено отже високе, світотворче завдання бути самим Королем Артуром між народами. Його Округлого Стола ще не має.
Українська Збройна Сила служить, отже, не тільки Праву, але найвищим і найбільш сміливим Ідеалам Людства.
Я згадав про те, що українські повстанці відчули різницю цих двох націоналізмів на кінці спрямованого проти
463
них вістря німецького кріса і на своїх власних, прошитих німецькими кулями грудях.
Цю різницю треба собі чітко усвідомити в площині ідеології.
Сила не є сама собі правом, як вчить німецький націоналізм.
Сила е основою Права і його збройним рам'ям — як учить Сковорода і як це відчуває кожний український герой.
Треба однак ствердити, що ідеологічні позиції українського націоналізму в цьому питанні не все були зовсім чіткі і це затьмарювало Діямант Правди в душі Українського Героя. В ядрах цього Діяманту Правди горить непоборна Сила Священного Героїзму. Ця Сила ще не проявила повноти своєї, сильнішої від атомної енергії, Потуги.
Природу цієї Сили треба собі глибоко усвідомити. Олег Ольжич ось як характеризує душу українського вояка-лицаря у своїй поемі "Піхотинець": "Душа відділилась від тіла Ще там на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в'ється над ним.
А тіло, струнке і спокійне, Ступає в холодних рядах. Довіку його не обійме Ні сумнів, ні згадка, ні страх.
І радісно духу дивиться.
Як тіло тяга кулемет,
Стискає гарячу рушницю
І вперто повзе наперед".
Цей образ урочистої, білокрилої душі "братів суворих і великих" — це дійсне і глибоке відображення Священного Героїзму, як основної сили душі пробудженого до Чину українця.
З такої морально-ідейної постави випливає відчуття Ольжичем Божественности Нації:
"О, Націє, дужа і вічна, як Бог, — Не це покоління холопів, — Хто злото знеславить твоїх перемог При Корсуні і Конотопі? О, Націє, що над добро і над зло, Над долю і ласку і кару. Поставила тих, що їх сотні лягло У дні незабутні Базару."
464
Нація, як Бог, є понад маленькими, людськими догмами про добро і зло, — бо вона сама є виразом Божественного Права і Правди, що через її Священний Героїзм здійснюються в історії.
У цій геніяльній поемі Ольжич проголошує зовсім ясно принцип Морально-Ідейної Суверенности Нації яка є прямим виявом Божественности в історії.
Справді історія людства жде такого Великого Народу, який нарешті здійсниш би це високе завдання Народу-Лицаря Правди, — Народу — Короля Артура.
Ольжич цілком свідомий того, що великий зрив українського націоналізму буде мати своє завершення у нечуваному і непредвиженому рості цілої нації:
"О, вірте, всі мури земного впадуть, Як серце обернеш у сурму. Найвищі бо вежі духовости ждут Твойого шаленого штурму".
У наведеному розумінні Ольжичем Нації як Бога, треба шукати дороговказу і наказу до штурму на найвищі Вежі Духовости.
ці.
До цього штурму закликаю Вас, браття і лицарі-повста»
СЛАВА УКРАЇНІ!