Чи справді?
Що втратив нарід із своєю вірою?
Він утратив найбільшу свою цінність, свою героїчну літературу, а враз із нею свої героїчні ідеали; своє усвідомлення окремішности.
469
свій відмінний і єдиний шлях власного розвитку, найглибшу основу, джерело власної культури. Чи можна втратити більше?
Але впевняють історики, що українська культура зачинається із прийняттям християнізму. Розважмо!
Якби наслідком якихсь історичних катаклізмів, або виїмкового дикунства з цілої пребагатої грецької культури залишилася тільки одна якась величава статуя, напр. Аполлон Бель-ведерський, тоді цю статую розцінювали б як невільниче-реалі-стичну у відношенні до людського тіла. Сказали б: статуя замало здеформована, в автора брак уяви і творчої інвенції. Або назвали б цю статую замало веристичною і млявою, без виразу, без справжньої сили пристрастей, без масиву й могутности людського м'яса і т. д. Однак ніхто не посмів би сказати що ця статуя повстала як єдина в своїм роді, як єдиний індивідуальний вибух таланту чи генія. Всі мусили б погодитися, що треба було праці цілих століть, довгої школи і традиції, щоб виплекати стиль статуї Аполлона.
На щастя для грецького мистецтва не репрезентує його єдина статуя Аполлона. її не оцінюють чужими нормами цінностей. Грецьке мистецтво має добре усвідомлені норми влас-ч них своїх цінностей. Щобільше! Грецькі норми цінностей стали панівними в Европі. Напр. Ґете не зміг зрозуміти індійської скульптури тому, що був вихований і привик до грецьких норм цінностей і взорів. (До речі, він знав індійське мистецтво тільки з дуже поганих репродукцій).
На нещастя для "Слова про похід Ігоря" залишилося воно єдиним документом і Пам'яткою української героїчної культури і літератури. Його оцінюють чужими нормами цінностей. Кажуть критики, що воно замало "епічне", або занадто "лірич не", занадто перевантажене барокковими прикрасами, штучне, без відповідної епічної конструкції, слабо сюжетне і т. д. Кожний хотів би, щоб „Слово" було подібне до якогось чужого взору, якого позиченими нормами хотів би шановний критик розцінювати цю своєрідну пам'ятку.
Розглядом питання про норми цінностей в мистецтві та власними цінностями "Слова" я займаюся в іншому місці. Тут хочу ствердити, що ніхто не зможе заперечити недоціненого факту, що "Слово" не могло вистрілити так високо і буйно на •повому степу. "Слово" має свій стиль. Цей стиль є вислідом довгої праці, традиції й культури. Сам автор свідомо нав'язує до старого, добре знаногостилю: "Чи не краще було б, браття, зачати цю пісню старими словами?". Існував якийсь традиційний
470
спосіб зачинати пісню. Сам автор наводить ім'я одного із своїх попередників, великого Бояна. Викликає немов його духа. Вичислює його твори, наводить його слова, його думки і мудрість.
Ці думки впроваджують нас у високу філософію й духову атмосферу нашої героїчної поезії.
"Нікому не минути суду Божого!"
Автор "Слова" розвиває теорію держави як організму. Дає вислів героїчній місії українського народу.
Словом, існувала багата і велика староукраїнська героїчна поезія. Північні билини, деякі місця в літоїшсах, деякі народні думи, — це далекий відблиск і відгомін пропалих світів.
Що сталося з цією літературою?
Які безглузді вандали посміли її знищити?
Ця героїчна поезія і традиція пропали тому, що їх витиснув і знищив християнізм.
Бачимо отже, що українська героїчна література не тільки не зачинається з приходом християнізму, але, навпаки, вона з його приходом кінчитьсяv Тільки завдяки компромісовому становищу автора „Слова" до християнізму, збереглася чудом ця єдина пам'ятка, щоб скласти свідоцтво про існування великої літератури, яка пропала.
А скульптура?
Статуя Перуна, виконана з золота й срібла, напевно не була замовлена у Греції.
Це мистецтво пропало. Заступила його візантійщина. Сьогодні мистці шукають українського стилю в мистецтві. Шукайте його на дні Дніпра!
Що ж сказати про мудрість народу, про його космогонію, мітологію, теологію, етику і т. д.?
Не зачалася українська культура в 988 р., але пропала. Зачалася культура чужа.
Прийшов Бог, який каже про себе, що він є "зависний і мстивий" (Мойсей, V. 5.9). Він наказує знищити вогнем усі святощі народу, всі гаї, жертовники, святині.
"Збурите дощенту всі місця, на яких служили (своїм Богам) народи, які ви здобудете, на горах високих і на горбках і під кожним зеленим деревом.