Ось вам, малороси, наука від цариці Катерини. Збагачуватися вам вільно, збирати землі, закрінощувати селян і козаків вам вільно, — але встрявати у політичні справи царату — ніколи!
Такий ганебний був кінець т.зв. „гетьмана" Кирила Розумовського.
Але який був його початок? За які бойові і лицарські заслуги висунули на чоло такого славного з традицій козацтва саме такого завзятого і безстрашного лицаря... Катерини 2-ої?
Отже його вибір був такою самою ганьбою, як його кінець.
Одна цариця дала, друга забрала. Кирила Розумовського видвигнула на „гетьмана" примха, ласка чи слабість іншої цариці.
Простий козак із Козельця причарував своїм чудовим голосом царівну Єлисавету. Від цього факту належиться велика слава українській пісні, співацькому хистові козаків, а головне, слава їх мужеській красі і всезаполонюючій сексуальній силі. Але що цей факт має спільного з гетьмануванням над козаками? Знаємо про них, що вони на свою Січ не допускали жінок
489
саме тому, щоб не мішати громадських і політичних справ із справами сексуальної принадливості.
Не було ще в тому ніякого лиха, коли бравий співак і козак став мужем цариці. Але прй чому тут гетьманування? А отже молодшого брата цього козака відривають від його пастушого діла і посилають за границю на науку. Тут за кілька років він настільки лизне цієї західньої культури, що вона зможе його зіпсувати. Вісімнадцятилітнього хлопця призначує цариця... президентом Російської Академії Наук. Цей глум із науки залишім російським історикам. В розумінні цариці на це становище надається кожний, що його стріне така ласка цариці з божої ласки.
Але цього дотепного „парнішку" мають зробити гетьманом України.
Тут стій! Тут не руш! Гетьман — це святе діло українського козацтва і любовні історії цариці тут зовсім ні при чому. Це заборонено основною заповіддю запоріжської чесноти: не мішати бабу до бойових справ козацтва.
І відбуваються вибори немов на глум. Всі знають, що така є воля цариці і годяться на жахливу комедію виборів єдиного царського кандидата. (Вже були вибори під наказом царя. Але вибори Розумовського були першою комедією виборів, що нею залюбки буде відтак послуговуватися Сталін.)
Ясно, що такі вибори (хоч здавалося козакам, що принесли полегшу), скріпили тільки розкладову силу царського абсолютизму.
І ось за Катерини треба за ці вибори заплатити.
Відбувається остання дія історичної драми.
Козацька старшина вносить на руки Катерини громадне прохання, щоб гетьманат став династичним у роді Розумовського.
Це був вершок моральної капітуляції козацьких старшин. До такого прохання їх ніхто ані не змушував, ані не спонукував. Вони думали, що натякаючи на династичний принцип, знайдуть ласку і спільну мову з деспотичною царицею.
Це було немов би лизунство і підлещування sua sponte розбещеній відьмі. Це була капітуляція української ідеї перед ідеєю монгольського деспотизму.
— Так от що! — подумав злий дух царизму — Ви, козаки, поклоняєтеся перед династичним принципом! Пхаєтеся в
490
династію! Так навіщо вам творити нову династію? Адже маєте її готову. Ось вам наша свята, російська, самодержавна династія. Пливе в нас чиста кров різних графських куховарок. Різні єгри і начальники гвардій, міцно побрязкуючи острогами, допомагали династам у їх святій династичній роботі. Ось вам наші славні предки. Навіщо вам династичного гетьмана? Династія
— це ми!
Настав єдиний момент в історії, в якому російський деспот зміг устами відьми цинічно висказати своє прагнення.
— Щоб навіть ім'я гетьмана забулося на Україні...
Династичний гетьман козацький — це нісенітниця і внутрішня суперечність, це вода і вогонь, або повне заперечення ідеї козацького гетьманства.
Дивним дивом є ще українські політики, що боронять цієї суперечної в собі ідеї.
Або нар, або вождь святого ордену — ось два суперечні принципи, що боряться втілені в антагонізм України і монгольського деспотизму.
устами гозумовського, „вибраного гетьмана" України проголошено капітуляцію. Відьма тріюмфує. Зло защіплене в матерію зла видало овочі. Настав час жнив. Руйнується вко-ротці Січ. Це обильне жниво довгої боротьби. Щоб сліду не стало!
Розумовський добре заслужив собі на ганьбу нужденного сороклітнього вмирання. Дивіться! Ваш „вибраний гетьман"