— живий труп із власної волі! Чому був можливий цей тріюмф зла? Зачинаємо розуміти правдивість слів Самійла Велич ка. Погоня за виключно матерїяльними інтересами, за почестями, за бліхтром влади і потуги, ці лиха не раз розкладали козацтво знутра, доводили до зради і до чорної ради.
Чи усвідомили собі козаки, що пхалися в дворянство, де є межа їх станових інтересів і інтересів цілого народу?
Чи сила їх свідомості була досить велика, щоб витримати вогневу пробу зустрічі з монгольським деспотизмом?
Вдалося! Страшне слово! Вдалося порізнити станові інтереси, вдалося заграти на низьких струнах прагнення майна, страху, злоби, зависті, жаги почестей, влади і достоїнств і таким чином довести до заперечення духового ідеалу козацтва.
Яка на це рада? Що повинен зробити дух народу? Де є противник Катерини?
491
Він мусить відродити нарід духово, пробудити його. Ворог Катерини буде боротися із грубим, матеріялістичним світосприйманням. Буде вчити про оманність і брехливість матерія-лістичиих ідеалів майна, засліпленого прагнення влади чи погоні за почестями.
Його дух мусить бути чистий навіть від хіні якогонебудь лиха, що розкладало душу народу.
Він вродиться в козацькому роді, бо цс найздоровіша і найсильніша духова верства народу, але він не буде ніяким козацьким достойником, бо ця твердиня вже була втрачена.
Він буде пробудником народу. Від нього зачнеться його справжнє, духове відродження.
Історичним противником Катерини 2-ої, втіленням духа народу в добу його найбільшої руїни буде ясна, продуховлена постать пророка і філософа.
З черги пригляньмося іншим верствам народу. Здавалося б, що може в духовенстві знайдемо якусь підставу чи грунт для духового відродження народу. Пригляньмося дещо духовенству.
Після смерти одного єпископа (що з ним стрінувся в житті Сковорода), залишилися ось які предмети: багато золотих та срібних грошей, багато виробів із золота та срібла, карета й коні, велика кількість одягу і непочатої матерії в штуках, в льоху під церквою бочки з закордонними винами, наливками (як вишнівка, дулівка, яблунівка), 4 бочки горілки (простої, доброї й найкращої), барила горілки в коморі, 53 пляшки різної горілки з ярликами, де зазначено було сорти, в льохах штофи з простою й солодкою горілкою ратафією й у крайній келії до церкви в шафі пляшки розхожої, кардамової, соснової, солодкої горілки, запаси чаю, цукру, цукерок, заядок, коріння та приправ, в льодовнику запаси пісного й скоромного, — осетрини, білужини, білорибиці, чабака, щук, коропів, свинячого сала, шинки 21 окорок, гусячих повтів, скоромного та пісного масла, 2 бочки лимонного соку, 3 барила пива.*
Очевидно треба поглянути на цей список очима 18-го стол. Видно, що тоді цими духовними напитками підтримувала духовна верства відповідний для спасення власної душі духовний настрій.
*А,С, Лебедев. Белгородские єпископі стор.140
492
Сам життєпис Сковороди дає нам багатий матеріял до характеристики духового обличчя тодішнього духовенства.
Ось один чернець з доручення єпископа обіцює Сковороді велику кар'єру, достоїнства, почесті й становище, славу і достатки, взагалі щасливе життя, дружньо, щиросердечно намовляючи його вступити до чернечого стану.
— Хіба ви бажаєте, — відповів Сковорода — щоб я побільшив число фарисеїв? їжте ласо, пийте солодко, одягайтесь м'яко і ченцюйте.
Дуже цікаве світло кидають на духовенство конфлікти зі Сковородою.
Ворога Сковороди зачали розповсюджувати вістки, буцім то він вороже ставиться до уживання вина і м'яса. Ось тут
— здавалося ченцям — їх життєві інтереси загрожені в самій основі. Такої страшної єресі годі дарувати ворогові християнізму. Вино і м'ясо — ось догма, за якої ненарушимість боялися ченці. Поведено наступ на єретика. Обвинувачено його в маніхействі. Для скріплення атаки твердили ще, що Сковорода засуджує самі по собі золоті, срібні і коштовні речі і інші дари божі, — а це відоме богохульство. Золото, срібло, вино і м'ясо
— ось їх догма. Сковорода мусів прилюдно вияснювати, Сковорода мусів прилюдно виправдуватись.
Ясно, що від цієї верстви не тільки духовного відродження, а взагалі нічого доброго не можна було ждати.
Але чейже не всі монастирі були розложені сибаритизмом, п'янством, чи навіть розпустою.
Напевно не всі. Були такі монастирі, що в них кінчили свій вік славні і чесні запорожці, компанійці, а навіть козацька старшина. Були такі монастирі, що підтримували гайдамаків. З-під одного з таких монастирів вирушить, як відомо, Максим Залізняк. Були такі монастирі, що в них Сковорода знайшов би опору, підмогу, а навіть тверду підставу для заснування нового руху. Але в тому проявляється сутність Сковороди, що він не є ніяким реформатором християнізму, ані основником якої небуть секти.
В житті Сковороди аж надто багато фактів про принци-піяльно негативне відношення Сковороди до християнського духовенства.
Його намовляли стати окрасою і стовпом славної і святої Печерської Лаври. Сковорода відповів принципово:
493
— Я стовпотворіння собою умножити не хочу, досить і вас стовпів неотесаних в церкві божій.
І далі виголошує Сковорода принципову тираду проти
ризи.
Відношення Сковороди до християнізму дасться зрозуміти повністю тільки у світлі його власної філософії. Зовнішній факт наявного зіпсуття церковних осередків християнізму в добі Сковороди ще не пояснює його принципово негативного відношення до них. Тут твори Сковороди пояснюють його життєпис, а навіть історичне тло, а не навпаки. Буде про це мова при розгляді життєпису і творів.
Тут слід ствердити тільки, що духові народу мусіло бути затісно в сферах духовенства, у світі закостенілих догм і форм. Даремна і зайва річ сподіватись відсіль відродження народу. Тут слід ствердити тільки, що причиною негативного відношення Сковороди до всіх спроб приєднати його до християнського духовенства були глибокі, принципові розходження великого народнього філософа з християнською церквою.
Селянство 18-го стол. могло спромогтися тільки на стихійні вибухи гніву й бунту, які були лиш далеким відгомоном всенародніх повстань очолюваних козацтвом. Селянство 18-го стол. не змогло спромогтися на витворення із себе провідника народу. Це сталося можливим щолиш у 19-му стол. Але не забуваймо, і підкреслім цю обставину, що Шевченко, а зокрема його визволення, його ріст, його перші літературні кроки були можливі (щоб проявитися назовні) тільки тому, що існували наявні і підземні ліберально-поступові течії в українському і російському народі. Цей рух був наслідком духового пробудження, що доконалося під кінець 18-го і па початку 19-го століть.
Подвижником цього духового пробудження був саме Сковорода. І навіть у цьому зовнішньому змислі Сковорода підготовив грунт для Шевченка.
***
Пестру мозаїку картин, що складаються на духовий образ епохи, дав нам сам Сковорода у вірші, що стався народною піснею: „Всякому городу нрав і права".
В погоні за чинами витирає Петро угли у панських передпокоях, Федько купець ошукує при аршині, цей будує дім на нову моду, той жене за грішми і позичкою, цей стягає грун-
494
ти, той худобу, цей собак на ловлю, у того дома гуде як у корчмі, цьому в голові любовні дурощі, а той пише брехливий панегірик, цей молиться до тузів у картах, а той біжить до суду як на свадьбу, студентам голова тріщить від диспути, і т.д. і т.д. ...
І тільки Сковорода думає про справи вічні. І тільки той не боїться смерти, плює на гостру сталь її коси, в кого совість чиста як хрусталь.
„Гетьман", що дворянствував собі у Глухові, — це сумний образ упадку лицарського духа козаків.
В глухому глухові бездуховості спала вся квітуча і буйна Україна в твердому, летаргічному сні. Відсутність духового життя — дарма, що розквітала культура і наука — означала таку ж відсутність життя політичного.
Пробудження до духового життя було основною передумовою відродження України.
Зачинаємо розуміти, чому дух народу прибирає в таких умовинах постать мандрівного філософа...
Не може храм постати із нічого, —
Потрібно цегли, цементу і рук.
Так, і культури соняшна дорога
Є мощена із творів і наук.