Отже, у тих моментах історії, коли назріває, чи назріла вже зміна суспільно-національного ладу, тоді разом із нею назрівають зміни в системі виховання.
Стає зрозумілим, чому в ученні Сковороди його педагогічні погляди нерозривно зв'язані з його вченням етики і соціо-' логії, а навіть есхатології. Тому, слідкуючи за педагогічними вченнями Сковороди, нам доведеться розглядати їх разом з його етикою і соціологією, бо ж тільки в цьому нерозривному комплексі можна їх зрозуміти, вивчити і оцінити.
Сковорода належить до того типу мислителів і педагогів, що творять нову соціологічну систему, і саме в тому його історична велич.
Питання про ролю норм цінностей у психології людини, в її житті, в її основній функції, як члена національно-державної спільноти, доведеться розглядати в інших моїх працях. Однак, уже на основі сказаного, повинно бути ясним питання національної педагогіки.
Устійнити засади національної педагогіки можна тільки на основі встановлення чи віднайдення через самоусвідомлення.
500
ідеального образу українця як людини і як члена нації. Якщо в нас с такий окремий від інших національностей ідеал українця, тоді можемо говорити про національну педагогіку. Якщо його немає, тоді доводиться нам шукати того чужого ідеалу, який ми хотіли б наслідувати чи прийняти як свій. Якщо не погодимося на один чужий зразок, тоді, очевидно, буде їх стільки, скільки напрямів чи систем є в різних чужих зразках.
Тут напрошується порівняння із зразками англійськими. Українська дитина на еміграції виставлена на впливи і дію англійської школи, якої національним завданням є навчити молодих англійців англійського способу життя через установлення певних зразків і стандартів поведінки, звичаїв і світогляду.
Чи, отже, українська дитина на терені Англії буде в постійному, може трагічному конфлікті між двома системами думання і норм вартостей? На щастя, цей конфлікт не трагічний, поскільки поза національним забарвленням виховних ідеалів європейських націй доводиться говорити про загальну історично-розвоєву спільноту європейських націй, чи, точніше, європейського історичного циклю. В рамах цього циклю ідеали поодиноких націй не завжди і,не обов'язково є протилежні, а часто виявляють багато спільних прикмет. Крім того саме англійський виховний ідеал дозволяє, а подекуди навіть плекає, досить широкий діяпазон індивідуальних різниць і індивідуальної свободи в певних широких межах.
Але ж ми не розв'язуємо питання української національної педагогіки з вузько-утилітарного погляду еміграції. Ми ставимо її у площині дійсності! Української Держави. Це сьогодні площина головним чином теоретична.
Наскільки і як здійснені постуляти національної педагогіки на чужині, це знову ж питання, що вимагає окремих праць. Сьогодні стає перед нами одне питання:
Чи Сковорода може нам допомогти у самоусвідомленні нашого національного ідеалу і національного світогляду?
Очевидно, так! Саме в тому є провідна рол я в історії великих духових мужів нації, що в їх свідомості здійснюється самоусвідомлення істоти своєї нації, як органічної метафізичної Цілости.
Саме із цією метою я й піднявся вивчити філософію Сковороди.
Спробуймо, отже, з'ясувати вчення Сковороди і висунути на їх основі деякі постуляти.
Сковорода рішуче боронить принцип вроджених здібностей, таланту і, вслід за тим, вродженої праці.
501
Він наводить приклади різноманітних проявів замилувань і здібностей у ранній молодості хлопця. Сьогоднішнє знання про великих людей підтверджує цей погляд. Знаємо, що талант і вдача Сковороди і Шевченка проявилися вже в ранній їх молодості і, щобільше, саме їх наочні таланти промощують їм шлях у житті із сільських закутин на вершини тодішньої суспільности. Знаємо також із численних прикладів, "що музичні здібності бувають не тільки вроджені, але, вони, звичайно, саме найшвидше і найвиразніше проявляються. Історія музики знає шестилітніх концертантів, а навіть диригентів. Рано проявлений музичний талант Сковороди з рівночасно проявленою релігійною тонацією його вдачі є ще одним підтвердженням цієї правди.
Цей вроджений талант — за вченням Сковороди — це утаєна іскра Божа в людині, це Божественний первень її душі, це сам Бог.
Цитуємо Сковороду:
"Коли трилітній хлопець із самовільного заслухання переймає Божественні пісні, любить заглядати у священні книги, переглядати листки, приглядатися до картин таємних образів, до буков, — то чи не є це виявом таємної'іскри природи, що родить і кличе його до богословського звання?" ("Благодарний Еродій", 640).