Праця для людини — а не людина для праці. Тут основа революційного розуміння праці Сковородою. Працю слід пристосовувати до людини, а не людину до праці.
Сковорода з обуренням відкидає плютократичне розуміння праці, як засобу для нагромаджування багатства.
Очевидно, людина мусить бути щаслива у своїй праці. Кожна людина рівна у праці всім іншим тим, що в ній вона повинна бути повна щастя. Чи вона подібна до малого чи великого збанка, — вона повинна бути повна радости і щастя.
Ідеальне суспільство, чи нація, це була б, отже, спільнота радісної творчої праці і щастя. Така праця забезпечує розвиток одиниці і, очевидно цілої спільноти, — при всій різнорідності
506
людських здібностей, замилувань і їх застосування у їх різнорідній праці спільноти — забезпечена спільним щастям у праці.
Це найблагородніше розуміння праці, яке я зустрів у всесвітній філософії. Рівночасно це єдиний правильний вислід і висновок у напрямі цінностей в ідеалістичній філософії людства.
Займатися висновками і конструкціями відповідних схем — це справа дальшого розвитку філософії Сковороди, як теж борні за її здійснення.
Я не маю найменшого сумніву, що саме цей благородний принцип ідеалістичного розуміння щастя і праці стане наріжним каменем будови Української Держави.
Григорій Сковорода залюбки висловлював свої вчення у формі байок. Байки Сковороди це не тільки популярна ілюстрація його вчення, але й зміст і розгорнення. Така метода викладу Сковороди створює необхідність розглядати й аналізувати його байки як філософські твори. Тоді ж побачимо самі, що Сковорода деякі байки подає, як філософські трактати, напр. "Азбука світу".
Так, отже, подамо деякі його байки в цілості та проаналізуємо їх з погляду загальних філософських і соціологічних наук, що вміщені в його байках.
Орел і черепаха
Над водою, на похилому дубі, сидів орел, а поблизу — черепаха проповідувала ось таке:
— Пропадай воно літати! Покійна наша прабабка, дай їй Боже царство небесне, як видно в історіях, навіки пропала через те, що цієї проклятої науки почала була вчитися в орла. Сам сатана таку науку вигадав.
— Слухай, дурна! — перервав їй проповідь орел. — Не через те загинула премудра твоя бабка, що літала, а через те, що взялася за це незгідно із природою. А літання — не гірше від повзання.
Значення: — Славолюбство і сластолюбство заманило багатьох до стану, що зовсім противний їх природі, а це тим гірше для них, чим стан їх вищий. А вже зовсім нечисленних народила мати, наприклад до філософії та ангельського життя.
У клясичну байку — "відому в історіях" — Сковорода запроваджує тямку "стану" чи "праці" згідно з природою.
Літання черепахи незгідне з її природою. А праця, що незгідна із природою людини — приносить небезпеку. Від черепахи
507
Сковорода раптово повертає до „черепах" на вершинах суспільности. Це ті, що беруться за завдання, чи праці, ради честолюбства або славолюбства, і чим вищий їх "стан", тим шкідливіше це для них. Чим „вищий стан", тим небезпечніший упадок ворожить їм Сковорода на основі мудрости клясичної байки.
Додаймо від себе, що „упадок" цілої верстви плютокра-тичних "черепах" на вершинах суспільности з давніх-давен зветься революцією. „Черепах" пізнати по їх честолюбству і славолюбству, себто по гонитві за почестями і достатками, як мотивом і „цінністю" праці чи суспільного стану".
Ось скільки глибокого соціологічного змісту вкладає Сковорода у клясичну байку,
Лилик і два молоді птахи: Горличенко і Голубенко
"Великий підземний звір, що живе в землі так, як кріт, сказати б коротко — Великий Кріт, писав солодкословне письмо до живучих на землі звірів і повітряних птах. Зміст письма був такий:
"Дивуюся вашому марновірству (забобонам). Воно знайшло у світі те, чого ніколи й ніде нема й не було. Хто вам насіяв такого мрякобісся, що на світі, буцім то, є якесь сонце. Воно на зібраннях ваших прославляється, оживляє тварин, просвічує пітьму, родить світло, керує вашими ділами, визначає вам мету, насолоджує життя, обновлює час. Який же час? Існує тільки одна пітьма у світі, отже — один є час. А існування іншого часу — це нісенітниця, насміх, небилиця. Ота одна мурдість — це плодовита мати дурощів. Усюди у вас брешуть: світло, день, Вік, промінь, блискавиця, веселка, правда. А найсмішніше з усього те, що ви шануєте якусь химеру, яку називаєте оком, буцім то воно є дзеркалом світу, приятелем світла, виразником радости, дверима істини... От варварство! Любі мої друзі, не будьте підлі, скиньте ярмо марновірства, не вірте нічому, поки не візьмете в п'ястук. Повірте мені: не на те життя, щоб побачити, а на те, щоб мацати.
Дня 18 квітня 1774 р. Із Підземного Світу.