Н. Н.
Це письмо подобалося багатьом звірятам і птахам, наприклад, сові, сплюсі, сичеві, одудові, яструбові, пугачеві, крім орла і сокола. А вже найбільше з усіх пильно заходився біля цієї ви-сокородної догми лилик. Побачивши молодих птахів, синів горлиці і голуба, він намагався ущасливити їх цією високолетною філософією.
Але Горличенко сказав:
508
— Наші батьки кращі, ніж ти, для нас учителі, Вони нас родили у пітьмі, але для світла.
А Голубенко відповів:
— Не можу повірити обманцеві. Ти мені раніше говорив, що на світі нема сонця. Але я, хоч і народився у мрячні дні, а проте у сьогоднішній недільний день побачив ііа світанку схід найгарнішого, усесвітнього ока. До того ж ще й сморід, що виходить від тебе і від одуда, свідчить про те, що всередині вас живе недобрий дух.
Значення:
Світло і пітьма, тління і вічність, віра і нечестивість — творять увесь світ і одне-одному потрібне. Хто пітьма, хай буде пітьмою, а хто син світла, хай буде світлом. А пізнаєте їх по овочах.
"Великий Кріт" стає символом і втіленням усіх темних сил історії людства. Його "бойова відозва" — шедевр гострого і вбивчого глуму з усякого, матеріядізму.
Дивне диво! Сковорода немов передбачив завзяту борню воюючого матеріялізму 19-го стол. і приготував проти нього смертоносні удари. Здається,'ніколи не було написаної коротшої, більш згущеної і більш убивчої розправи з матеріялізмом, як ця байка Сковороди. Одночасно це бойове визнання віри воюючого ідеалізму.
Відомо ж, що в байці можна зображувати людські характери, суспільні питання і життєву мудрість. І Сковорода саме висвітлює у своїй байці питання філософії та епістемології.
Система думання "Великого Крота" розкриває механізм матеріялістичної думки в цілій історії людства. „Великий Кріт" родиться сліпим. Для нього основним змислом, яким він може сприйняти світ — є дотик, "мацання". Величезний і безмірний світ світла для нього "неіснуючий". Іншим вій не повірить, бо вірить тільки в те, що сам може "намацати". Такий світ — карлу ватий, обмежений, звужений, покалічений досвід, — він у своїй філософії назве єдино дійсним. Увесь позадотиковий світ, неприступний для його змислу дотику, він назве "неіснуючим". Наочність сйіту Світла, що його бачать інші, для нашого каліки, "Великого Крота", буде "високолетною догмою про те, "чого не було, нема і бути не може".
Каліцтво "дотикового" світогляду "Великого Крота" для читача байки очевидне. Але для Сковороди "дотиковий" світогляд "Великого Крота", с символом змислового світогляду цілої матеріялістичної філософії.
"Світ Світла" — це символ ідеального, ідеалістичного. Це той схід недільного сонця, що переможно розбиває світ темряви. Очевидно, що сліпий його не бачить, бо треба мати змисл
зору — око, — щоб побачити світ Світла.
Так і сліпий матеріяліст ніколи не побачить і не відчує існування ідеального світу, що так само наочно і всюди присутній, як і світло у світі.
У символі "Великого Крота" маємо знаменний образ матеріалістичного каліки усіх часів історії. Скільки таких відозв "Великого Крота" проти світу Сонця було написано в 19-му столітті!
Цей "Великий Кріт" виліз із підземелля і в машкарі великого большевика пробує опанувати цілий світ, намагається накинути йому тріюмф своєї філософії. "Світ існує на те, щоб його мацати"! Ніякого Світла ані Сонця у світі немає. Одна тільки пітьма існує у світі. Це біологічні реакції голоду, страху, заздрости і ненависти, з яких слід творити історію.
І в одній оцій короткій байці Сковороди згущений увесь глузд світоглядової борні цілих століть. Відповідь Сковороди коротка, як бойовий наказ:
У світі існує споконвічна борня цих двох елементів — Світла і Пітьми, Тління і Вічности, Віри і Нечестивости... Борня цих суперечних елементів творить існування світу. Як бачимо, це старовинне світовідчування цілого арійського світу, так яскраво висловлене Заратустрою, є в основі світовідчування Сковороди, автора "Слова про похід Ігоря" чи Шевченка.
Хто пітьма, хай буде пітьмою, а хто син Світла, хай буде Світлом!
Що такий стан людства веде до борні цих елементів, це само собою зрозуміле. Сковорода — лицар цієї борні — пробуджує до дії, до чину, синів Світла. Робить це з допомогою образу чи символу двох молодців, Горличенка і Голубенка. За їх словами, немов бачимо синів пшеничних ланів, у яких пробуджується свідомість історичної дії.