Байки Сковороди зустрічаємо також у його трактатах, а це ще один доказ, що він трактує їх як методу викладу своїх поглядів.
Наведемо далі "Байку про котів" із його трактату "Азбука Світу". У цій байці Сковорода розвиває важливі тези про замилування до праці і щастя від неї, що є мотивом і нагородою.
512
Байка про котів
Кіт із пасіки, по давній знайомості, прийшов до села свого товариша і був прекрасно прийнятий. Дивувався під час вечері, що в його товариша такий достаток.
— Бог дав мені звання, — сказав господар. — А воно приносить мені прибуток по 20 штук найкращих мишей на добу. Можу сказати, що в селі я — великий Катон.
— Тому я й прийшов побачитися з вами, — говорив гість, — щоб усвідомити собі ваше щастя, а при цьому й ловлею забавитися. Я чув, що у вас появилися гарні щури.
По вечері, лягли спати. Господар уві сні почав кричати і пробудив гостя.
— Звичайно, вам щось страшне уві сні з'явилося?
— О, братчику! Здавалося, що я втопився в самій безодні, а я ловлею веселився. Здавалося, що я зловив найчистішого, сибірського щура.
Гість знову заснув, виспався і прокинувся. Почув зітхання господаря.
— Пане Катоне! Чи ви вже виспалися?
— Ні, я після сонного страшилища не спав.
— Ба, а чому?
— Така моя натура, що раз проснувшись, заснути вже не
можу.
— Яка ж причина?
— Тут таємниця... Ах, мій друже, ти не знаєш, що я зобов'язався бути риболовом для всіх котів у цьому селі. Жахливо тривожуся, коли згадаю човен, сітку, воду...
— Чому ж ти взявся до риболовства?
— Як же, брате, без утримання не проживеш у світі. А крім того, я і сам дуже охочий їсти рибу.
Гість похитав головою і сказав:
— О, господарю! Не знаю, в якому значенні ти розумієш це ім'я: Бог. Але, якщо б ти притримувався твоєї природи, яку безневинно обвинувачуєш, ти був би багато більше вдоволений і однією мишею на добу. Прощай із своїм щастям! Моя вбогість краща!
І вернувся у свій лісок.
Звідси й постала оця приказка: — Кіт любить рибу, але боїться води.
Це нещастя зустрічає всіх охочих не до звання, а до прибутків. Чи ж не є нещаслива думка: любити від господаря платню, а не бути охочим копати виноград. Звичайно, той не охочий, хто не природний; природному охочому більше вдоволення приносить сама ловля і труд, ніж доставлений на стіл заєць. Кожному мило дивитись на мистецьку картину природи, але в ма
513
лярстві тільки той охочий, хто любить удень і вночі погружувати свої мислі в мислі картини, примірюючи пропорцію, малюючи й наслідуючи природу. Ніхто не здобуде твердої слави від будь-якого мистецтва, якщо труд для цього мистецтва не вважає вдоволенням солодшим і вищим ніж сама слава. Отже, той є найвірнішим другом свого звання, у кого навіть зменшення прибутків, убогість, глузування чи переслідування не зможуть погасити його любови. Є багато таких, що злегковаживши природу, вибирають для себе наймодніше чи найбільш прибуткове ремесло, але вони зовсім обманюють себе самі.
Прибуток не є вдоволенням, а заспокоєнням тілесної потреби, а якщо і є вдоволенням, то не внутрішнім. Справжнє сердешне вдоволення родиться із вродженої діяльности. Чим більш вона вроджена, тим більш вона солодша.
Якщо б блаженство було в достатках, то чи мало є людей, що живуть у достатках. Але мало є вроджених і відважних. Достатками вдоволяється одне тільки тіло, а душу веселить уроджена діяльність.
Це задля її найсолодшого бенкетування. Тут вона ніби хитра машина, на повнім своїм ході обертаючись, радується, і хоч тільки разовим хлібом і водою обходиться, царським палатам не заздрить.
Цей ясний виклад Сковороди не вимагає коментарів. Байка про котів — живий, дійсний приклад, узятий із життя, коли замість котів поставити людські прізвища і назвати їх звання справжньою назвою. Узявши в основу своїх міркувань дійсну обсервацію і вивчення поведінки людей, Сковорода випереджує на цілі століття сучасне американське поводження. Але ж одночасно він його перевищує, бо сучасне поводження зовсім не придатне до психологічної аналізи, обсервованої поведінки людей. Тому сучасникам ніколи не зрозуміти отих основних істин, що їх викладає Сковорода у байці про котів.
Критика "кота Кагона", що за двадцять товстих мишей узявся до праці, до якої він не вродився, ані не є здібний, ударяє в саму основу плютократичної структури суспільности, де вирішальним мірилом цінностей є сума зароблених "товстих мишей", чи грошей, а мотивом праці — гонитва за ними.