Як лицар святої борні за правду підноситься Шевченко до пророчих висот святости і до таких висот героїчного напруження святої волі здійснювати цю правду у світі, до яких не підноситься ні Шекспір, ні Ґете, ні Гюго.
Панове критики, ви хочете, щоб українська література пленталася вічно у хвості наслідування чужих літератур; щоб ниділа у хвості сприймання чужих норм цінностей.
Панове критики, ми маємо велику літературу, хоч ви про це не знаєте і нарід не може довідатися від вас цієї основної правди.
Українська ідеологія — отже і цілий нарід ще не усвідомили собі повністю своєї сутности і своїх норм цінностей.
Ми маємо не тільки велику літературу, але і велику філософію, велику політичну програму, велику всесвітню місію.
Але ми ще не навчилися шукати основної нашої мудрості в нашій історії, в наших пророків, у глибинах Духа Народу в довгій черзі його історичних втілень.
Про Шевченка говоримо, як про пророка, на шевченківських концертах у „Просвітах".
Легковажно вимовляємо це слово „пророк". Воно ж зобов'язує нас до віри в нього і до послуху його правдам.
529
Котра з політичних партій шукала основи для своєї програми в „Книгах битія українського народу"?
Яка свята ця книга, коли порівняти її з ,Домуністичним маніфестом" — тим чорним євангелієм, що проголошує сліпі сили ненависти і помсти рушійними силами історії.
Яка свята і правдива ця книжка в порівнянні з іншими політичними програмами!
Патос святого лицаря правди — це тон, безсумнівно внесений в ці книги Шевченком. Цей вклад Шевченка ще недооцінений. Та обставина, що заховалися ці книги в примірнику, який був власністю Костомарова, затемнює нам правильний погляд на авторство „Книг битія", що є програмою „Кирило-Методіївського Братства". Вона постала як вислід спільних нарад і дискусій, а головно читання творів Шевченка, які, як казав Костомарів, „роздирали занавісу народнього духа" а отже були об'явленням нових духових правд для його братів.
Не забудьмо цього ніколи. Кирило-Методіївське Братство — це зав'язок нової релігії і нової політичної сили, що виростає на основі пізнання глибших законів історії.
Розібрала Польща Україну, розібрали за сто літ Польщу. Це приклад невблаганної правди і справедливости, що панують в історії. Ніякий злочин не гине там без відплати.
Сьогодні, коли, немов перед останнім судом, випливають наверх усі історичні порахунки, можемо зрозуміти ці правди найкраще.
І зрозуміємо, що вірний був шлях, який показував народові Шевченко.
Шлях правди, шлях волі народам, шлях взаїмної пошани і братерства.
Ми ще не розуміємо і не знаємо, якої величі може досягнути нарід, який напише на своїх прапорах саме кличі Шевченка, кличі святого лицаря правди і волі.
Не уживайте слова пророк легковажно. Це гажке слово. Воно обернеться проти вас, лжепророки, що хочете повести нарід манівцями чужих ідей і ідеологій.
Чи можна уважати Шевченка національним пророком і рівночасно не шукати саме в його творах об'явлення національної правди, а саме в його ділах шляху для здійснення найвищих ідеалів народу?
Кирило-Методіївське Братство — це політичний чин Шевченка, активне здійснювання його програми.
530
Жалюгідна брехня, буцімто він відрікся колинебудь цієї програми.
Жалюгідна брехня, буцімто основи цієї програми неактуальні і буцімто ми вже мудріші. Ми, що проповідуємо обо-ження сліпої сили і хочемо, щоб народи визначували свої границі там, де сягає їх сила. Ми, що не віримо в правду.
Правда стала беззмістовною фразою, знаряддям, що служить інтересам такої чи іншої групи, партії чи навіть такого чи іншого народу.
Тимчасом правда існує об'єктивно. Вона існує понад народами. Така є основна мудрість програми Кирило-Методіївського Братства.
Українська думка може розвиватися тільки по цій лінії. „Світова місія України" Василя Пачовського заповідає і підготовляє розвиток програми Кирило-Методіївського Братства. Ця думка може розвиватися тільки на грунті щораз повнішого пізнання об'єктивности правди. Правду не можна довільно накручувати, допасовувати до сліпих інстинктів людини, чи народу.
Правда існує понад народами. Правда існує в історії. І ця правда переможе.
З пророцтв Шевченка здійснилося у наших днях найтра-
Пробуджували Україну знущаннями неволі, пробуджували її обманними надіями, пробуджували її кличами самовизначення, міражем упрагненої волі і самостійности, — а коли нарід пробував цю примарну фатаморгану взяти за дійсність, тоді теж його пробуджували зі сну жорстокими катуваннями, масовими розстрілами, фізичним винищуванням мільйонів його синів.
І обікрали Україну з найбільшого її добра, з її правди, з її післанництва і обернули ці правди, як бич і язву проти неї самої.
Творяться один за одним нові лади на світі, а кожний з них прокочується по Україні повінню крови, землетрусом руїни, пожаром всезнищення.
пчшше:
,Та не однаково мені, Як Україну злії люди