Выбрать главу

Присплять лукаві і в огні її, окраденую, збудять."
531
І кожен з тих напасників приходить на Україну з „висо­кою місією" своєї „правди" і своїх „Богів".
І кожний з них котиться по Україні пекельним глумом над правдою і Богами, бо кожному з тих ладів бракує прав­ди і Богів.
А біль від насильства пекельних „правд" пробуджував сплячу Україну.
Будився сплячий лицар святої сили.
І тут — на Україні — ці „правди" скидали свої маски. Кличі „братерства" виявилися машкарою погорди, ненависти і злоби, охотою панувати і закріпощувати.
„Нові справедливості" виявили себе темним духом пре­зирства, помсти, зависти, страху, засліплення, знищення, помі­щання рас і цінностей.
„Нові лади" виявили себе розбухлою бутою, правдою биття в лице, сваволею наруги, ладом рабства і обнаженою пра­вдою викорінювання і цілковитого винищування народу.
Так судилось Україні найвище божественне призначен­ня стати пробним каменем правди.
Риються ці „правди" в розритих могилах, і показують со­бі масові могили найкращих синів українського народу і рівно­часно нові ями засипають білим тілом козацьким.
І ця одна розрита могила цілої України буде пробним ка­менем правди, буде вічним свідоцтвом брехні і злочинности різ­них „правд", що хотіли запанувати над Україною.
Розрита могила вже до дна є розкопана.
Всі ці злочинці приводили на суд Правду і Бога. Щобіль-ше, вони кликали на поміч самого Бога. Вирізувалося україн­ців святим мечем, посвяченим папою римським.


Бога приводиться на суд, немов би цей Бог мав бути де­моном злоби, ненависти, рабства, знищення, немов би цей Бог мав радитися з цими панами „як править миром" за словами Шевченка.
Розкопують українські могили, щоб показати чужу Укра­їні правду.
Але з розкопаних могил встають лиш свідки української правди, встають як потужне космічне обвинувачення лжепроро­ків і лжеправд.
Безконечним походом встають з Розритої Могили Укра­їни мільйони свідків на страшний суд над старим світом.
532
Хто порахує скривавлені фантоми? Хто змістить в душі їх гнів, їх біль, їх прокльони? Хто оборонить світ перед засудом на смерть і загладу? Хто змістить пекло у своїй душі?
Це вічне земне пекло є основним змістом творчости Шев­ченка.
Воно є об'явлене у Шевченка в його оголеній сутності, зловлене в його всесвітньому центрі... в Україні.
Пекло Данта блідне, як мертва вигадка і абстракція. Цього об'явлення пекла ви не знайдете ні в Шекспіра, ні в Ґете, пане С.....
Навіщо з цим пеклом іти в Европу? — спитав Михайло Рудницький. Кого, мовляв, ми там зворушимо?
Европі, мовляв, потрібна філігранова легкість рококових фігурочок з їхнім шампанським дотепом, сексуальними пробле­мами „нагод і пригод", з оспівуванням „очей і уст".
О, нам ще далеко до Европи] Суспільно-національні проб­леми перешкоджають українській літературі стати для Европи інтересною, великою, всесвітньою — сказав Рудницький.
А я тверджу:
Це Европа ще не дозріла до сприймання Шевченка.
Бо пекло поневолення народу народом ще не стало для неї важливою етично-філософською проблемою.
І аж тоді, як це пекло відчують народи Европи на своїм тілі і душі, зрозуміють вони велич драми Гайдамаків, велич тра­гізму Гоити, силу мовчазного крику мученика титаря і святість пісні братерства, проспіваної на чортівському бенкеті вічної Умані.
Коли пекло цієї вічної Умані стане для Европи живою дійсністю, аж тоді вона склонить голову перед Шевченком.
Як зачне шукати правди у відношеннях народу до наро­ду.
Вона буде шукати цієї правди на своїх власних згарищах і руїнах.
Тоді вона зрозуміє, що проблеми української літератури є питаннями більш всесвітніми і вічними, як проблеми індивіду­альних трагедій Шекспіра.
Тоді зрозуміє вона український прометеїзм і месіянізм.
В „Книгах битія українського народу" зачне шукати за­в'язків всесвітньої історіософії.
І тоді питання України вирине, як пробний камінь прав­ди.
533
І знали про це Кирило-Методіївці. Вони навчали, що Ук­раїна — це камінь покинений будівничими, а цей камінь стане основою вугла.
Це пробний камінь правди. Він стане вуглом нового ладу і нової правди; українського ладу і української правди.
Так, Шевченко був справді пророком.
Він навчав, що слово очищується в огні і в крові.