Божу Сказать тиранам, — не приймуть!
А на своїм, на ріднім полі
Пророка каменем поб'ють!
Починаємо розуміти усю трагічну глибінь душі Перебенді.
Над народом один він, як сонце високе. Але цей нарід не розуміє його Божественної мови.
Смерть моральна грозить йому від його ж таки народу, якби проявив повністю він свою душу.
Смерть фізична грозить йому від тиранів.
Як вийти Шевченкові із цих суперечностей?
Він уЖе ясно бачить повну чашу терпіння. І він не попросить Батька, щоб відняв від нього цю чашу.
Він не попросить, щоб діялась його воля.
Він попросить його благословення на велике діло святого Лицаря, на спасення землі!
„ О, Боже, сильний і правдивий!
Тобі можливі чудеса.
Новим, святим натхни нас дивом:
Сьогодні мертвих воскреси!
565
Благослови всесильним словом
На подвиг грізний і суворий,
Щоб рятувати землю знову!
Цю землю зганьблену і збиту
І кров'ю чистою политу
Колись було щасливу землю! "
В найвищому натхненні приймає він чашу свого терпіння за гріхи світу.
„ Б'ють громи-мислі бурю темну І сльози падають як дощ!
Ми вже добре знаємо ці Шевченківські сльози. Вони пливуть рясним потоком із найчистішої криниці святости. Вони потрібні, щоб не згоріла його душа в розпаленому полум'ї жертви.
Шевченко дозрів уже до своєї всесвітньої місії.
Що ж скаже Шевченко в новому братстві загальнолюдської любови і свободи? Чи має він сказати їм щось нового?
Постає перед нами питання змісту Шевченкової місії перед світом.
„ І той, що мислить без кінця
Про мислі Канта, Ґалілея,
Космополіта мудреця...
Про людство мріє й не жаліє
Ні брата свого ні вітця, —
Той лжепророк!
Його навчання Це пів-ідеї і пів-глум!.. "
В оточенні, в якому знаходиться Шевченко, панують ідеї космополітичні, загальнолюдський гуманізм з національно-нігілістичним забарвленням.
Чи можна спасти людство, не спасаючи свого народу?
Ні, ні, ні!
Спасення людства слід зачати від спасення свого народу.
„ Добро народу, — він навчав, — Любов'ю треба окупляти І у відвазі благородній За нарід встати й злих карати. Він говорив, що празник жизні, Великий празник, Божий дар, Пожертвувати слід вітчизні, Поставить треба під удар. "
566
Ту саму правду проголосить Шевченко на вершинах „Кавказу".
Вселюдське братерство неможливе у рабстві, неможливе у пануванні одного народу над другим. Панування це може при криватися машкарою найкращих ідей. І це показав Шевченко в „Кавказі".
І всі ідеї гуманізму так довго є „пів-ідеї", „пів-глум", як довго немає готовости поставити життя під удар у жертву батьківщині.
Отже шлях до братерства народів веде через борню за волю власного народу.
„Стати за нарід і карати зло!" Робити це в ім'я здійснення вселюдського братерства.
Ось політична програма Шевченка. Це він розв'язав відношення націоналізму до інтернаціоналізму ясно, чітко і прямо. Він не став ні на шлях нігілізму, прикритого туманними і недійсними абстракціями про вселюдськість, ні на шлях сліпої помсти і ексклюзивности біологічних націоналізмів.
Шевченко, як пророк світової місії України, встає перед нами у „Тризні" вже на повний свій ріст.
„ Незнана і таємна сила До нього друзів приєднала, Вночі, в задумливих годинах В єдиний гурт зачарувала. І був мов юний волхв-віщун, Вістив дзвінкі, живі слова, Торкнув в серцях глибинних струн І силу дружности навчав, Благословив і встановив. "
Але й серед тих добрих друзів Шевченко почувається самотно. Мучить його демон нудьги, — нехибний знак, що його шлях не тут, що він не знайшов середовища для своєї місії. „ Всім серцем полюбили друзі
Його мов рідного. Та він
В незримім мучився вогні
І поміж ними вільним словом
Він пламенів. Коли в палаті
Горіли тисячі свічей,
Блестів у золотих брокатах
Мармор обнажених плечей.
Чомусь то важко він зітхав,
Мрячною думою літав
567
В країну рідну і прекрасну
Там, де ніхто його не ждав,
Ні про судьбу його неясну
Ніхто і словом не згадав.
І думав він: „Чому я тут?
І що я роблю поміж ними? " Невгасима туга палить його серце. Пророк із „Тризни" в'яне і вмирає на чужині. По ньому справляють Тризну. Живий Шевченко піде на Україну.
Його заведе туди невгасима туга, категоричний імператив його душі здійснити своє призначення.
Шевченко дозрів до виконання своєї місії.
Чашу свого призначення буде він пити у божественному піднесенні його духа.
Шевченко піде на Україну, щоб стати душею Кирило-Методіївського Братства.
Щоб життям засвідчити правду своїх пророцтв.
І це є єдине і найвище потвердження правдивости слів пророків.