Выбрать главу

Божу Сказать тиранам, — не приймуть!
А на своїм, на ріднім полі
Пророка каменем поб'ють!
Починаємо розуміти усю трагічну глибінь душі Пере­бенді.
Над народом один він, як сонце високе. Але цей нарід не розуміє його Божественної мови.
Смерть моральна грозить йому від його ж таки народу, якби проявив повністю він свою душу.
Смерть фізична грозить йому від тиранів.
Як вийти Шевченкові із цих суперечностей?
Він уЖе ясно бачить повну чашу терпіння. І він не попро­сить Батька, щоб відняв від нього цю чашу.
Він не попросить, щоб діялась його воля.
Він попросить його благословення на велике діло свято­го Лицаря, на спасення землі!
„ О, Боже, сильний і правдивий!
Тобі можливі чудеса.
Новим, святим натхни нас дивом:
Сьогодні мертвих воскреси!
565
Благослови всесильним словом
На подвиг грізний і суворий,
Щоб рятувати землю знову!
Цю землю зганьблену і збиту
І кров'ю чистою политу
Колись було щасливу землю! "
В найвищому натхненні приймає він чашу свого терпін­ня за гріхи світу.
„ Б'ють громи-мислі бурю темну І сльози падають як дощ!
Ми вже добре знаємо ці Шевченківські сльози. Вони пли­вуть рясним потоком із найчистішої криниці святости. Вони по­трібні, щоб не згоріла його душа в розпаленому полум'ї жерт­ви.
Шевченко дозрів уже до своєї всесвітньої місії.
Що ж скаже Шевченко в новому братстві загальнолюд­ської любови і свободи? Чи має він сказати їм щось нового?
Постає перед нами питання змісту Шевченкової місії пе­ред світом.
„ І той, що мислить без кінця

Про мислі Канта, Ґалілея,
Космополіта мудреця...
Про людство мріє й не жаліє
Ні брата свого ні вітця, —
Той лжепророк!
Його навчання Це пів-ідеї і пів-глум!.. "
В оточенні, в якому знаходиться Шевченко, панують ідеї космополітичні, загальнолюдський гуманізм з національно-ні­гілістичним забарвленням.
Чи можна спасти людство, не спасаючи свого народу?
Ні, ні, ні!
Спасення людства слід зачати від спасення свого народу.
„ Добро народу, — він навчав, — Любов'ю треба окупляти І у відвазі благородній За нарід встати й злих карати. Він говорив, що празник жизні, Великий празник, Божий дар, Пожертвувати слід вітчизні, Поставить треба під удар. "
566
Ту саму правду проголосить Шевченко на вершинах „Кавказу".
Вселюдське братерство неможливе у рабстві, неможливе у пануванні одного народу над другим. Панування це може при криватися машкарою найкращих ідей. І це показав Шевченко в „Кавказі".
І всі ідеї гуманізму так довго є „пів-ідеї", „пів-глум", як довго немає готовости поставити життя під удар у жертву бать­ківщині.
Отже шлях до братерства народів веде через борню за волю власного народу.
„Стати за нарід і карати зло!" Робити це в ім'я здійснен­ня вселюдського братерства.
Ось політична програма Шевченка. Це він розв'язав від­ношення націоналізму до інтернаціоналізму ясно, чітко і пря­мо. Він не став ні на шлях нігілізму, прикритого туманними і недійсними абстракціями про вселюдськість, ні на шлях сліпої помсти і ексклюзивности біологічних націоналізмів.
Шевченко, як пророк світової місії України, встає перед нами у „Тризні" вже на повний свій ріст.
„ Незнана і таємна сила До нього друзів приєднала, Вночі, в задумливих годинах В єдиний гурт зачарувала. І був мов юний волхв-віщун, Вістив дзвінкі, живі слова, Торкнув в серцях глибинних струн І силу дружности навчав, Благословив і встановив. "
Але й серед тих добрих друзів Шевченко почувається самотно. Мучить його демон нудьги, — нехибний знак, що його шлях не тут, що він не знайшов середовища для своєї місії. „ Всім серцем полюбили друзі
Його мов рідного. Та він
В незримім мучився вогні
І поміж ними вільним словом
Він пламенів. Коли в палаті
Горіли тисячі свічей,
Блестів у золотих брокатах
Мармор обнажених плечей.
Чомусь то важко він зітхав,
Мрячною думою літав
567
В країну рідну і прекрасну
Там, де ніхто його не ждав,
Ні про судьбу його неясну
Ніхто і словом не згадав.
І думав він: „Чому я тут?
І що я роблю поміж ними? " Невгасима туга палить його серце. Пророк із „Тризни" в'яне і вмирає на чужині. По ньому справляють Тризну. Живий Шевченко піде на Україну.
Його заведе туди невгасима туга, категоричний імпера­тив його душі здійснити своє призначення.
Шевченко дозрів до виконання своєї місії.
Чашу свого призначення буде він пити у божественному піднесенні його духа.
Шевченко піде на Україну, щоб стати душею Кирило-Методіївського Братства.
Щоб життям засвідчити правду своїх пророцтв.
І це є єдине і найвище потвердження правдивости слів пророків.