На таких висотах розмовляє Заратустра з Агурамаздою про добро і зло.
Ось Заратустра показує Вседержителеві злодіїв, злочинців і розбійників...
„ А між ними, запеклими,
В кайдани убраний,
Цар Всевишній! Цар волі, цар
Штемпом увінчаний!
В муці, в каторзі — не просить,
Не плаче, не стогне.
Раз добром нагріте серце —
Ввік не прохолоне. "
(„Сон")
Цар всесвітній, вселюдський Прометей, цар волі — закований в сибірській каторзі!
Хто це? Хто Прометей? Знаємо, що це ворог неситого. Це той.що його переможе.
Його серце нагріте добром. Воно ніколи не прохолоне. Це серце, що вічно горить вогнем святости й любови.
Це титан чи Бог-чоловіколюбець, це ясний цар вселюдськості!, цар волі. Його метафізична суть окреслена зовсім ясно. Стає теж ясним, що Неситий його не переможе. Світає відповідь Всевишнього.
Але кого це бачить Шевченко в муці, в каторзі? Яка його людська постать, яке ім'я? Чиє це серце, нагріте святістю, ввік не прохолоне?
Слухаймо, що говорить до нього Шевченко:
„ А де ж твої думи, рожевії квіти?
Доглядані, смілі, викохані діти?
Кому ти їх, друже, кому передав?
Чи може на віки в серці заховав?
О, не ховай, брате! Розсип їх, розкидай!
Зійдуть і ростимуть, і у люди вийдуть! "
(„Сон")
574
Пізнаємо ще зброю всесвітнього царя волі. Це його думи, викохані, смілі — золоте зерно, зроджене в сльозах святости: Думи Тараса Шевченка!
Це він побачив себе на Сибірі між розбійниками. Побачив царя волі, закованого Неситим. Побачив своє метафізичне призначення.
Побачив і пізнав.
Так пробуджується Прометей.
Здається, що починаємо розуміти цю поему.
Ні, ні! Не гідні ми її зрозуміти.
Бо під нею виразна, точна, безсумнівна, наукова дата: „8 червня 1844."
І ця дата морозом будить розум. Ця дата справді повинна збудити зі сну „найтверезіших".
Із найглибшого сну так званої „тверезої дійсности".
Вже знаємо, що розмова з Богом, вершок творчости Шевченка, відбудеться на вершинах Кавказу.
У „Сні" — є щось може навіть глибше за саму розмову. Адже ця розмова ведеться в людських словах і для людей написана. А відомо, що людські слова непридатні для такої розмови. У „Сні" є щось, що я назвав би інтуїцією метафізичної природи зла.
Шевченко бачить „проклятого, лукавого, неситого Гаспида", що втілюється в російських абсолютистичних тиранів.
Але цей Неситий покажеться супроти нього, — як вони зміряються віч-на-віч, — малим кошеням.
Так всесвітнє, метафізичне зло щезає супроти величі й сили святого пророка. Кожному з великих пророків доводиться звести бій з Неситим. Із цього бою Неситий відходить засоромленим, малим кошеням.
„8 червня 1844."
„ Таке тілько Сниться юродивим
Та п'яницям. Не здивуйте,
Брати любі милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось.
(„Сон")
Так кінчає Перебендя оповідання про свій сон. Чи дивне, що саме за цю поему заслали Шевченка на Сибір?
575
Сон показав Шевченкові його призначення. Поема „Сон" його здійснила.
Всесвітній Цар Волі, Цар штемпом увінчаний, розсипає свої думи, починає свою проповідь.
Евангеліє правди, євангеліє нового Братерства, євангеліє обновленої віри.
„ Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить.
А на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!
Небесний царю!
Суд твій всує,
І всує царствіє твоє.
(„Єретик")
Що ж винен „чернець годований", що стільки зла на світі? Його ж царство не з цього світу.
Чи повинен він боротися за визволення народів? Як розуміє Шевченко ролю добра і святости у світі?
„ Кругом неправда і неволя Народ замучений мовчить.
(„Єретик")
Всує твій суд, небесний царю, якщо зло і неправда панують на світі. Замість повстати за правду і „за темні люди", „чернець годований" продає квитки до раю.
„Розбійники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли твою славу
І силу і волю.
Земля плаче у кайданах,
Як за дітьми мати.
Нема кому розкувати,
Одностайне стати
За евангеліє правди,
За темнії люди!
(„Єретик")
Носії добра і правди. Апостоли правди божої на землі. Розкуйте замучений нарід. Встаньте проти розбійників і людоїдів. Розрадуйте землю, що плаче в кайданах. Станьте одностайно за евангеліє правди!
Це замало спасати душу і не любити брата. Не повстати за народ. Не поставити життя під удар.
Чи не пізнаєте пророка з „Тризни"? Він не говорить уже до замкненого гурта чорнодухів. Він говорить до цілого народу. Він говорить до цілого світу.