І тут стоїмо над самою пропастю містерійної глибини.
Над незбагненою загадкою душі Шевченка.
Буде, як той Гонта. Пропадуть усі чортівські сили, усе вороняче добро. Катам зготує кайдани.
Встане ясний лицар. Цар всесвітній, цар волі.
„ І розпустить правду й волю По всій Україні! "
(„Великий Льох")
Який його зв'язок з могилою Богдана? Дух родиться з духа. А людська душа є вічна, без краю, без почину.
Ясний лицар Волі й Правди постав із могили Богдана.
Це — безсмертний дух народу в довгій черзі своїх втілень на шляху до Сонця.
У містерійну ніч земля трясеться, світять комети, роздираються занавіси ночі-несвідомости.
Кістяк Богдана усміхнеться до сходячого сонця.
Розрита Богданова могила розкриє в блисках метеорів тайну Шевченкового духа.
Він вродиться наново. І тоді грім освітить темряву і запалить вулкан душі титана.
Відкриваються нові пропасті й безодні.
Хто це Шевченко?
В цю ніч вродяться близнята.
Один — із духа Богдана — Ясний лицар із тавром вогненної святості на чолі. Лицар „живого духа", „живої правди".
А другий?
„ Другий буде Катам помагати. "
(„Великий Льох")
Як це можливе? Який може бути зв'язок між ним і могилою Богдана? Як може він — помічник катів — постати з його могили?
Дивні, грізні, невмолимі є закони духа. Треба тверезости й відваги святого лицаря, щоб заглянути в очі Сфінкса.
Не лиш душа є безсмертна! Але ніякий вчинок не гине безслідно. Заки сила, що покликала його до життя, розпливеться в морі добра чи зла, кожний вчинок людини набирає, немов, самостійного існування. Він живе й діє. Викликає зміни корисні, або некорисні для розвитку духа. Часом повстає проти духа, як перешкода на його шляху, — як ворожа сила із-зовні. Наші власні вчинки повстають нераз проти нас самих, мов Осуди — або ведуть нас за руку до Сонця — як добра доля — Родже-ниця.
Велика заслуга це — великий скарб. Вона покликує до життя істоти зроджені з чистих сил елементарних.
583
582
Заслуги й добрі вчинки оживляють і додають сили добрим духам, і навіть богам.
Це вони формують криштали морального призначення
духа.
А вина й гріх визволяє злі сили. Часом постає їх вир. Отак росте сила космічного зла. Воно зростає часом так сильно, що без помочі богів світ мусів би пропасти. В цей спосіб людські злі вчинки стають посередньою причиною втілення богів.
Вина родить вину. Спричиняє народження духів злих, із тавром глибокої вини. Таким чином вина побільшує космічне зло.
Близнячого брата ясного лицаря покличе до життя... вина Богданова.
З самого Богданового духа вродиться ясний лицар — із тавром „живої душі".
Вина Богдана покличе до життя чийогось злого духа, іцо вродиться із нестертим п'ятном вини на чолі. Із п'ятном...
„мертвої душі"
Не відрікайтесь цього блудного сина! Це рідний брат святого. Не забудьте, що покликала його до життя — вина Богданова: бездоріжжя його шляхетного прагнення братерства:
„ Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився ".
Ще не так давно сам Шевченко проклинав цей нещасний вчинок Богдана.
„ Ой, Богдане, Богданочку! Якби була знала, — У колисці б придушила, Під серцем приспала!
(„Розрита могила")
Болюча рана від цього проклону залишиться на ціле життя. В болю найглибшім він повторить його перед смертю — і забере з собою — нещасний — оцей проклін на довгу свою дорогу-
Але тепер, у цю містерійну ніч, він заворожить його силу. Він здобувається на геройство святого лицаря. Блаженним словом втихомирює вину Богдана.
„ Мир душі твоїй, Богдане! "
584
Не так воно сталося, як бажала твоя лицарська душа. Твоя велич і твоя вина виросли з того самого джерела. Але прагнення братерства веде часто на бездоріжжя. Нелегко збагнути єдиний шлях морального призначення. А бачиш, як тяжко платиться за твою вину. Цілими століттями. Родяться „мертві душі".
„ Мир душі твоїй, Богдане! "
Проти ясного лицаря повстануть усі злі сили світу в однім з'єдиненім зусиллі, щоб його знищити.
Підуть проти нього із золотом, із тюрмою, із муками всього світу.
Але перша ворона знає, що ці сили його не знищать і не зламають. Вона думає, що можна його поховати заки прозріють сліпі люди. Людська сліпота, що не позволить їм бачити ясне, горіюче тавро на чолі святого лицаря, могла би на думку української ворони його знищити й довести до розпачі й сумніву, чи варта Україна його святого вогню.
Треба його поховати — заки люди прозріють!
Чи вдасться цей пекельний плян?
Ворони відлітають, щоб розпочати своє діло. Чи їм вдасться?
Ясно, що ні!
Ясно теж, що в самій поемі „Великий Льох" не може поет ані словом на це питання відповісти, бо борня із темними силами ворон буде основним змістом його життя.
Стверджую з натиском, що в самій поемі немає — бо не може бути — ніякої відповіді на це питання. Бачимо тільки злий намір ворон. Вони відлітають, щоб знищити того, якого народження було сповіщено землі такими могучими знаками, як при народженні Месії.
Чи вдасться їм їх злочинний намір?
Ясно, що ні!
Але знайдуться маловіри, що допомагатимуть воронам поховати пророка перед іще сліпими людьми:
Не тяжко буде!, його чи втопити, чи струїти, чи до самого пекла запроторити, як нахваляються всі ворони. Воно так і станеться!
Ні! Ні! Ні!
Воно так не станеться! Сам Неситий з усіма потугами пекла не скує душі живої пророка.
Не зможе його навіть сліпота людська, ані хвилевий сум
585
нів, бо в нього чарівний дар, святий вогонь, сила любови, що розкриває очі навіть сліпим. О, маловіри!
Чи є така сила, що могла би перемогти пробудженого, розкованого Прометея?
Вогненне — „Вірую" Шевченка. Об'явлення „Великого Бога" — це „Кавказ". Якому Богові вірує Прометей?
Є такий Бог, що він проти нього бунтується. Бог, що ляже спати утомлений і дасть нам жити. Є такий Бог, що проти нього нераз бунтується Шевченко.
Бог, що проти нього прокинеться п'яна, спляча правда.
Який Бог засне, а який збудиться?
Яка це незбагненна тайна Божого сну?
Яка це незбагненна тайна Сплячого Бога, що збудиться?
Який це Бог, яке його ім'я?
Якому Богові вірує Прометей?
Чи це один і той сам Бог творить добро і зло? Спить і будиться?
/ Проти якого Бога бунтується Прометей?
„ Не нам на прю з Тобою стати! Не нам діла Твої судить! Нам тілько плакать, плакать, плакать, І хліб насушний замісить Кровавим потом і сльозами Кати знущаються над нами А правда наша п'яна спить! Коли вона прокинеться? Коли одпочити Ляжеш, Боже, утомлений І нам даси жити? "
(„Кавказ")
Проти Бога, що спинює в розвитку правду, — що не дає їй жити! Вона пробудиться, як він ляже спати утомлений. Прометей бунтується проти Чорнобога!
Проти Бога зла, Бога мертвих уже правд, проти мертвого духа безвладу. Проти Бога тирана, проти Бога лицемірства й космічного зла.
Прометей бунтується проти Чорнобога! Якому Богові вірує Прометей?