Сестра Лесі, Ольга, народилася 26-го травня 1877 р., отже Лесі пішло вже на сьомий рік, а Михайло був уже юнаком. Маленька Оля стала відразу улюбленицею старших брата й сестри. Значна різниця віку дозволила їм опікуватися маленькою сестричкою, як Лілією чи Лілеєчкою йшій кореспонденції Леся свою сестричку постійно дорогою Лілеєчкою".
Радісну громаду родш няють по черзі сестра Оксана, далі братчик Микола й із кореспонденції, як любимий "Микось") й наймало м ,естричка Ізидора, яку кликали "Ізидою" (назва єгипетської богині). Ізидора так і означає в грецькій мові "дар Ізиди", й таке ім'я відтворює вже саме собою атмосферу духової культури, в якій місце і на знання про таємничу єгипетську богиню Ізиду.
Із цієї громадки доводиться нам зупинитися дещо довше над важливою в житті Лесі постаттю старшого брата. Він народився весною 1869 р., отже був на два роки старший. Його ро-ля в житті Лесі була довго невідома. Перший український учений, що розкрив його значення в житті Лесі, є ироф. Константан Біда з Оттавського університету, автор англомовної праці про Лесю. Він стверджує важливий факт, що до тринадцятого року життя Леся й Михайло були просто нероздільні й нерозді-лимі. А вдався Михайло радше до батькі, хоч не був без таланту, а головне без вродженої культури цілої родини. Він був мужеський і сильний, Леся квола і слабовита з молодости, як побачимо. Звичайно любила свого сильного брата цілою сестриною любов'ю молодечої душі. Між ними двома й молодшими сестрами та братчиком була значна різниця віку. Вони обидвоє над ними старшували, без відклику і спротиву. Леся любила свої "лілеєчки", а вони їх обожнювали. Вона пише для них підручник "Історія Сходу". Це добрий підручник і перший в історії України вступ до орієнталістики. Але тут ми тільки ілюструємо ролю й поставу Лесі супроти її "Лілеєчок" — молодших сестер. Ще був між ними й молодший братчик Микола.
Звичайно найбільший вплив на саме формування світогляду й освіти Лесі мала мати, але це вже добре відоме. Дрібненька і квола Леся розвиває високий подив для міцнішого брата. Вона розвине це в комплект її цілого життя: бути сильною, наче мужчина. Дорівняти мужчинам їх силою й життєздатністю. 1 тут місце на глибинну аналізу психології Лесі.
На тринадцятому році життя Михайла висилають на науку до Холмської гімназії. Леся вчила класичні мови — латину і греку — дома. Коли приїхав Михайло додому. Леся влаштовує йому змагання в перекладах із латини і... побиває свого старшого брата, а він визнає свою програну. Леся радіє своїм дівочим і ще дитячим тріюмфом. Старшування старшого брата скінчилося, але ніяк не їхня любов і дружність. Ось ілюстрація психології Лесі. Нічого дивного, а тим менше поганого, немає в цій пречистій любові брата й сестри. Але залишається оця тривала її
611
610
амбіція виявитися такою сильною, як мужчина. І так постала тайна цього явища в літературі, завдяки якому Іван Франко назвав її найбільше мужеською поеткою в українській літературі. Разом із тим Леся залишається повнокровною жінкою. її склінність до недуг, її слабосильність фізичну надолужує природа оцією духовою силою бути не тільки мужньою, як мужчина, але і ще сильнішою. Разом із тим вона має й подив, і правдиву жіночу покрову для правдивої мужности. І тут вона являється правдивою жінкою. Українське жіноцтво, часом надто горде з її "мужеськости" не доцінює правдиво жіночої сторінки її психології й отже психо-ідсології в пізнішому житті. Без цієї ранньої психології Лесі ми ніколи не зрозуміли б ані Дольорес, ані Одержимої, ані сили Антея в "Оргії".
Мужеськість Лесі має в її молодості джерело ідеалізації й любови її брата Михайла. Це також визначить його призначення. Він, побіч батька, стане опорою для Лесі, забезпеченням у кволості її життя. Звичайно, вона не буде вживати цієї опори, надто часто, але свідомість, що вона її у братові має, стає для неї важливим чинником в її житті.
Такий був найбільший дар у життєвій дорозі й долі Лесі: благословення її щасливої, повної любови й ніжности родини. Щастя любови батька, матері, брата й молодших "лілеечок" із братчиком Михасем.
Для унаявлення родинного середовища Лесі, думаю, буде найкраще навести уривки із власної її кореспонденції. Наш читач засмакує дещо у джерелах, крім того, що голос молодої Лесі цікавий сам по собі. Листи почала Леся писати рано іі далі писала їх ціле життя. Вони є одним із першоджерел для вивчення її біографії. На щастя, збереглася значна частина її кореспонденції, а зокрема ї листи до родини. Отже, однією з пильних читачів її молодечих листів буде її бабуня. їй же цікаво знати все про життя родини її дочки. "Милая бабушка". — це в листах Єлисавета Іванівна Драгоманова, бабуся Лесі по матері. Най-рідніша бабуся завжди буде повірницею всіх дитячих чи вже молодечих "секретів" Лесі. Читаємо: