Невисказана ніколи тайна її душі — це ота проста правда, що наша Леся ідентифікує себе із тією вимріяною Мавкою. Оце є тайна її місячних ночей. Тайна її ніжної і пречистої душі.
Дядько Лев це не просто дядько Скулипський, але оживотворений Володар Природи. Дядько Лев знає всю душу Природи. Він розказує казки, „які ніхто не знає й не вміє". Дядько Лев розкриває перед нею те, що відчувало її серце. Вся Природа є прекрасна. Вся Природа є жива. Вона має свою невидиму зачаровану душу. Дядько Лев це знає й уміє ладнати людське життя із Природою. Це дядько Лев дасть Лесі фатальне чи блаженне перестереження: „Залитися у світі природи, донечко люба. Не йди у людський світ. Там немає волі. Раз тільки ступиш і пропала воля".
Але Мавка-Леся не послухала дядька Лева. Вона стала людиною. Вона пішла у людський світ. Але в цьому світі вона не перестане бути Мавкою. Вона буде боротися за все прекрасне, благодарне, за все ідеальне. Цей свій світогляд, чи радше сповідь, висловить Леся так ніжно, щоб затерти межу між поезією і своєю "тайною". Вона боялася, що навіть найрідніші її не зрозуміють. Вона дотримала "тайни". Якби пішла ще маленький крок далі, то пропав би ввесь чар її зачарованої пісні. Маленький крок від пОезії до правдивого світовідчування поета.
І справді поезія є тією святинею, де може знайти захист переслідуваний "світом". Поезія сплітається нерозривно із глибшим усвідомленням життя, а на її вершинах... життя цілого всесвіту. Тоді встають із духа поета нові об'явлення. Поет стається пророком. А Леся Кассандрою, Іфігепісю, Жанною д'Арк, Одержимою, чи найвірніще -— Дочкою Прометея. А в її молодості ці всі майбутні постаті дадуться звести до однієї...
На руїнах Луцького замку буде Леся "бавиться... в "Жанну д'Арк". Ми пригляньмося цій несамовитій „забаві" молодої Лесі. Бо в людському світі Мавка "Лісової пісні" перемінюється в правдиву й живу Жанну д'Арк.
623
Дитина й революція
Не тільки таємничо прекрасна природа була колискою життя молодої Лесі. Вона немов "під шоломом сповита", щоб ужити лицарського образу із "Слова про похід Ігоря".
В ранньому житті оточує її атмосфера конспіративио-ре-волюційпої дії українського національного життя її доби. Це не одна якась подія, але довга.родинна традиція, невід'ємна частина життя цілої родини. Часті гості, які заїздили до садиби Косачів, це не тільки музики, вчені, драматурги чи письменники. Майже кожний із них попри свою "напівлегальну" культурницьку діяльність мав ще інші завдання виразно політичного й конспіративного порядку.
Леся просто виростає в такій атмосфері. Зберім для унагляднення низку відомих фактів.
Отже, пригадаймо перш за все улюбленого батька Лесі. У студентській молодості розповсюджує революційну літературу, а зокрема твори Шевченка, тобто заборонені й нелегальні видання його поем. Це справді найбільше революційна література, яку можна собі в той час уявити. Своєї молодечої діяльності! Петро Косач не тільки не відрікся, а, навпаки, поглибив тільки свою конспіративність і добре крив її своєю видатною посадою. Вже знаємо, що був він членом конспіративної „Старої громади". Вона працювала „трійками", але зустрічі „трійок" мусили бути криті численними іншими знайомствами й контактами", — як кажемо сьогодні. Різниця між зорганізованою „трійкою" й іншими друзями Косача не велика. Знаємо напевно, що і Старицький, і Лисенко були визначними постатями не тільки в музиці і драмі, але й у громадському житті цілої спільноти, де не було встановленої межі між „законним" і „незаконним". Одне і друге називалося „неблаґонадьожним" і так зветься досьогодні, якщо оте „воно" виявляється національно-державною свідомістю.
В родині напевно жила пам'ять дядька матері Якова Драгоманова, засудженого й засланого в Сибір за участь у повстанні декабристів 1825 року.
Безпосередню зустріч із конспіративною діяльністю стрінула Леся в особах обох сестер свого батька — тобто улюблених тіток Лесі, які зі свого боку теж безмежно любили цю талановиту донечку свого брата. Були це Олександра Антонівна та Олена Антонівна Косачі. Обидві брали участь у револю-ційно-народницькому русі та зазнали арештів і заслань.
Саме її тітку Олександру Антонівну арештували в 1879 році, як "скрайнє політично неблагопадійну особу" й заслали в
624
Оленську губернію, а в 1881 році в Сибір. Леся мала тоді дев'ять чи десять років. Потрясаюча для молодої душі подія знайшла вираз у першому вірші Лесі, ще дитини.
Обидві ці тітки, перед арештами й після них, часто бували в гостях у брата, який сам собою і своїм домом був для них опорою й захистом у трудних хвилинах після арештів чи заслання. Леся зазнає особистої втрати, спричиненої арештом і засланням тітки. Сприймає це зовсім свідомо, чому й за що. Знас ж вона долю Шевченка й безліч інших заслань, про які не могло не бути мови у зустрічах із „гостями" в домі Косачів.
Найбільше "неблагонадійним" гостем буде сам Іван Фран-ко. Леся буде вже тоді молодою поеткою, — в 1891 році- Фран-ко вийшов з арешту. І от "кримінальника" приймає Петро Косач. Губерніяльпого стану суддя був поза досягненням місцевої поліції й ось у зв'язку із цією візитою кличуть Петра Косача аж до... Києва, щоб дати йому "губерніяльне" попередження. Франко ловить тоді остенгаційно в іонів у ріці. Хто ж годен сказати, про що говорили вони з Косачем. Знаємо тільки "твердий" літературний факт, іцо на ціле життя Франко мав симпатію для Лесі й піднявся редагування та видання її першої, ще також молодечої, збірки віршів.
Леся зачарувала Франка. Отже віч-на-віч стрічає молода й доросла Леся не тільки дядька Лева в пущі, але живих, свідомих революціонерів і разом із тим...
Віч-на-віч стрічає. Леся жорстокі факти поневолення України разом із всією чорною огидою терору, яку стрінемо... в „Боярині" в таких яскравих образах. Отже цей „побут" зазнала Леся вже з ранньої молодости і їй доведеться дорисувати тільки декілька рис, щоб перенести акцію в добу Дорошенка. І тільки декілька рис вистачило б, щоб події "Боярині" відбивали сучасність Симопенка, Мороза, Голобородька, й ім'я їм преславний легіон.
Але ж сьогодні ми не годні собі навіть уявити, щоб хтось міг безкарно дати захист і поміч геніяльному поетові Голобородькові, що попав у "неб.тагонадьожні", якби він вернув із Сибіру в розцвіті свого незламного генія. Ще гірше! Ми не годні навіть уявити собі, щоб Василь Голобородько міг вернути живим із своєї каторги.
Чи здивує нас, що молода Леся буде "бавитися" в Жанну
д'Арк.
Так, це нас глибоко здивує. Бо хоч багато дасться пояснити цією родинною атмосферою, то однак не той факт, що вона
625
так свідомо приймає свою долю, що більше, — так свідомо її сама творить.
Молода Леся це не тільки замріяна Мавка. А хто ж вона ще?