Цієї високої відданости життя для нації вчить її вже рідна мати, Олена Пчілка, разом із азбукою мистецтва поезії. Вже в Києві, разом із дітьми Лисенка, в його родині й у Старицького, вчиться молода Леся азбуки драматичного мистецтва у забавах в театр. Адже і старші "бавилися" в оцей театр, коли було заборонене українське слово, а приватні чи аматорські представлення, були єдиним засобом плекання слова і мови. Леся знала, чим кінчилися оті дивні "забави" старших у "таємні товариства". І вже в цьому малому театрі Лесі грали п'єси про Ахілла і про лицарів середньовічних, що боронили ладу і покривджених. Звичайно, був там теж репертуар Старицького, а може й режи-серія, але молоді актори воліли самі складати чи імпровізувати в цьому свої діялоги. Дивні бувають замилування до забав у дітей.
Каже Шевченко, що доля веде нас за руку. Доля Лесі взяла її за руку так само скоро, як і Шевченка.
Організація молодих письменників "Плеяда", що її заснувала Леся в 1889 році в Києві, скінчивши 18 років життя, це вже не забава. Це справжня молода академія, що ставить собі за завдання опанувати висоти світової літератури й перекласти около ЗО великих письменників. Вони цей плян справді почали здійснювати навіть у друкованих виданнях. Леся пише для своїх сестер підручник "Стародавня історія східніх народів".
Іван Франко визнає Лесю Українку готовою до бою за свої власні висоти вже в 1892-му році, піднявшись видати її першу збірку віршів "На крилах пісень". Леся ледве переступила межу повноліття, коли Іван Франко так достойно визнав її жінкою, що годна носити лицарський меч мужчин.
Меч її натхненного слова!
І Леся кидається в бій, немов шукаючи хороброї смерти.
І хоч зранена смертельно, вона притискає міцніше панцер до грудей, "щоб кров затамувати", але не кидає бою ані на хвилину, готова все... до жертви найвищої.
Але таємна рука богині Долі забирає її з краю, мов Іфіге-
645
нію із жертовника, веде її в щораз довші подорожі за кордон, чи не по всій Европі, а далі й до Єгипту. Ці подорожі за кордон рятують її не тільки від недуги, а й від неминучого арешту і заслання. її арештували тільки раз у 1907-му році, разом із Ли-сенком та іншими представниками української інтелігенції під час найсильнішої нагінки царату проти українства.
Богиня призначила Лесю на службу у святині. А була ця святиня не тільки в Криму, а всюди там, де перебувала Леся. В кожному місті ішла Леся насамперед до бібліотеки і там змагалася із всесвітньою думкою за власний образ, за власну висоту, за власні ідеали.
Всі літературознавці погоджуються в тому, що Леся Українка на справжніх висотах своєї думки була незрозумілою. її філософія і світогляд ще зовсім не досліджені. Не маємо ще томів праць про „Лісову Пісню", „На полі крови", „Адвокат Мар-тіян", "Кассандра", "Оргія" чи "Камінний господар". А кожна з цих драм — це окреме питання, це висота, здобута за висотою, це досягнення, а часто етап в історії української думки й мистецтва.
Існують томи чи й ціла література про Гамлета", чи "Фав-ста". Від часів появи "Бурлядор де Севілля", 1617 року, існує величезна література на тему Дон Жуана. Мольєр, Жорж Санд, Байрон, Ленав, Шов і ціла плеяда інших, більших чи менших, писали про Дон Жуана. Леся дає українську і справді лицарську відповідь на це питання, дає порівняльні студії на цю тему. Ми тільки починаємо усвідомлювати собі велич Лесі у світовій літературі.
Не легкий був шлях Лесі, не легке священство Іфіґенії. Самітна, до краю безнадії й туги довецена, Іфігенія пробує вчинити самогубство. Але поборює цю думку, бо така смерть негідна для неї,... дочки Прометея.
Не знаємо, як глибоко сягала часом депресія, чи змучення Лесі, але знаємо напевно, що у хвилинах найвищого натхнення вона не один раз заявляє у своїх віршах і драмах, що вона... дочка Прометея. Йому вона вірна, до нього молиться, так як Шевченко молився до нього на скелях Кавказу, як давніше Ге-те, як пізніше Франко і як Леся, його вірна й горда дочка і жре-киня, і як потім, вже за наших часів, будуть співати гимни Про-метеєві... українські повстанці.