Я завважив теж змісця те, що я назвав тенденцією до популяризації і цій тенденції приписав наявні в перекладах пропуски тих мітологічних і ритуалістичних реалій, якими рясніють оригінали гимнів. Але саме в такому виді вони ближчі для негайного зрозуміння їх основного змісту, для відчуття їх первісно-потужньої поетичної сили й висоти лету її крилатих творців-поетів і віщунів рівночасно.
Проте нездійснені в той час текстологічні досліди перекладів Лесі мучили мене часто як довг супроти неї, а ще більше супроти української історії орієнталістики. Моєю працею про „Лиса Микиту" Франка та ось цією студією пробую цей довг, як то кажуть, малими „ратами" сплатити.
Першим питанням мого досліду було знайти оригінали цих західньо-европейських перекладів Риґведи, які послужили основою для вільної композиції Лесі. Тут я „у себе дома" і з легкістю далося мені ствердити, які переклади Риґведи були видані друком у часах творчости Лесі Українки.
Для ясности наведу їх повні заголовки: А. Langlois, Rigveda ou Livre des hymnes 4 Vols., Paris, 1848-51.
H. G. Grassman, Rig Veda ubersetzt, 1876 etc. A. L. Ludwig, Der Rigveda, Deutsch mit Commentar etc, 1876-88.
Моє власне враження, що маємо тут до діла із композицією на основі декількох перекладів, було ще скріплене завва-гою редакції у десятитомнику творів Лесі до цієї справи:
Том 2-ий, ст. 365:
667
„Перекладаючи, поетеса користувалася німецькими та французькими перекладами гимнів „Риґведи".
Отже, така була загальна огйнія дослідників творчости Лесі необоснована дійсними дослідами.
І саме в час дослідів і провірки тексту Лесі із відомими на той час перекладами у французькій і німецькій мові виявили дивний факт:
У своїх перекладах Леся не спиралася на жодний із названих текстів. Всі вони надто далекі від її перекладу. Ще можливо й умовно найближчим виявився найбільше поетичний і найвільніший переклад Лянґлюа. Але й у цьому випадку виявляються зовсім послідовно проведені пропуски усього матерія-лу навантаженого чи то суто-мітологічним чи ритуалістичним змістом. Але й тут не давала мені спокою обставина, що скорочено було цілі частини гимнів. Вибір матеріялу із гимнів характеризується саме поетичного частиною змісту і то тією поетичною частиною, яка стається зрозуміла без пояснень „реалій" історичного чи обрядово-жертовного змісту. Та частина поезії, де міт межує із поетичним образом і метафорою, чи поетичною персоніфікацією природи. Отже все те, що було б зрозуміле для кожної поетичної душі, а зокрема душі замилуваної у старин-ному світосприйманні наших пращурів. Було для мене зрозуміле, що Лесю притягала і зачаровувала передусім могутня сила поетичного струму Риґведи. Тією самою силою промовляла вперше Риґведа і до мене, заки я навчився її гимни в усій їх потузі саме як вияву не тільки поезії, але високої творчої думки і суцільности її віщого натхнення як вияву глибокої віри, обряду і жертви. Знайомість мітології і всієї метафізичної концепції світу Риґведи не тільки не послаблює, а навпаки скріплює повноту її поетичного вислову. Разом із тим у цьому доборі легкозрозумілого поетичного матеріялу я відчув руку глибокого і то фахового знавця цих гимнів.
Озброєний найдосконалішим можливо апаратом для того роду дослідів у бібліотеці Британського Музею, я став перед загадкою.
Тоді я вирішив ще раз основно провірити увесь обиль-ний біографічний матеріял, а зокрема листування Лесі й шукати там вказівки для її можливих лектур чи джерел. А пос-кільки ці переклади були зв'язані із її компіляцією, як мені здавалося, її „Стародавньої історії східних народів" то ж — природно і просто треба взятися до студії цього джерела.
668
І тут відкрив я не одне, але цілий комплекс джерел, ЯКІ не тільки заважили на її „історії" для сестричок написаної, над якою з легкої руки без більшої уваги проходили літературознавці, але на основу цілого її світоглядового концентру, а зокрема ідеології Прометеїзму.
Так склалося, що в тому самому часі замріяний у постаті й студіях життєпису молодої Лесі, я відкрив простий ключ до, здавалося, трудної проблеми. Тепер усе ясно. Треба було від того й зачати. Але такі складні бувають шляхи досліду. Час не тільки не змарнований, але саме ця широка підготовка до студії дозволяє на її порівняльно-літературний і історично-культурний рівень.